Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії
Верховна Рада України; Закон від 05.10.2000 № 2017-III

Документ 2017-14, чинний, поточна редакція - Редакція від 07.04.2012, підстава 4523-17

З А К О Н   У К Р А Ї Н И
                 Про державні соціальні стандарти                   та державні соціальні гарантії
  ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, N 48, ст.409 )
{ Із змінами, внесеними згідно із Законом   N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007, ВВР, 2008, N 5-6, N 7-8, ст.78                               - зміни діють по 31 грудня 2008 року }
        { Додатково див. Рішення Конституційного Суду           N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законом   N 4523-VI ( 4523-17 ) від 15.03.2012 } 
     Цей Закон визначає правові засади формування та  застосування державних  соціальних  стандартів  і  нормативів,  спрямованих  на реалізацію закріплених Конституцією  України  (  254к/96-ВР  )  та законами України основних соціальних гарантій.
                             Розділ I                         ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
     Стаття 1. Визначення основних термінів і понять
     У цьому   Законі   терміни  і  поняття  вживаються  у  такому значенні:
     державні соціальні стандарти - встановлені  законами,  іншими нормативно-правовими  актами  соціальні  норми  і нормативи або їх комплекс,  на базі  яких  визначаються  рівні  основних  державних соціальних гарантій;
     державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці,  доходів громадян,  пенсійного забезпечення, соціальної   допомоги,  розміри  інших  видів  соціальних  виплат, встановлені законами та іншими  нормативно-правовими  актами,  які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму;
     прожитковий мінімум   -  вартісна  величина  достатнього  для забезпечення   нормального   функціонування   організму    людини, збереження  його  здоров'я  набору  продуктів харчування,  а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального  набору послуг,   необхідних   для   задоволення   основних  соціальних  і культурних потреб особистості;
     соціальні норми   і   нормативи   -   показники   необхідного споживання  продуктів харчування,  непродовольчих товарів і послуг та  забезпечення   освітніми,   медичними,   житлово-комунальними, соціально-культурними послугами;
     нормативи витрат   (фінансування)   -  показники  поточних  і капітальних  витрат  з  бюджетів  усіх  рівнів   на   забезпечення задоволення  потреб на рівні,  не нижчому від державних соціальних стандартів і нормативів.
     Стаття 2. Мета встановлення державних соціальних стандартів і                нормативів
     Державні соціальні  стандарти  і  нормативи  встановлюються з метою:
     визначення механізму реалізації соціальних прав та  державних соціальних гарантій громадян, визначених Конституцією України;
     визначення пріоритетів  державної  соціальної  політики  щодо забезпечення потреб людини в матеріальних  благах  і  послугах  та фінансових ресурсів для їх реалізації;
     визначення та   обгрунтування  розмірів  видатків  Державного бюджету України,  бюджету Автономної Республіки Крим  та  місцевих бюджетів,  соціальних  фондів  на соціальний захист і забезпечення населення та утримання соціальної сфери.
     На основі соціальних стандартів визначаються розміри основних соціальних  гарантій:  мінімальних  розмірів  заробітної  плати та пенсії за віком, інших видів соціальних виплат і допомоги.
     Державні соціальні  стандарти  обов'язково  враховуються  при розробці програм економічного і соціального розвитку.
     Стаття 3. Принципи формування державних соціальних                стандартів і нормативів
     Формування державних  соціальних  стандартів   і   нормативів здійснюється за такими принципами:
     забезпечення визначених  Конституцією України соціальних прав та державних соціальних гарантій достатнього життєвого  рівня  для кожного;
     законодавчого встановлення найважливіших державних соціальних стандартів і нормативів;
     диференційованого за    соціально-демографічними     ознаками підходу до визначення нормативів;
     наукової обгрунтованості норм споживання та забезпечення;
     соціального партнерства;
     гласності та  громадського  контролю  при  їх  визначенні  та застосуванні;
     урахування вимог норм міжнародних договорів України  у  сфері соціального захисту та трудових відносин.
     Стаття 4. Система і класифікація соціальних нормативів
     За характером   задоволення   соціальних   потреб   соціальні нормативи поділяються на:
     нормативи споживання  -  розміри  споживання  в  натуральному виразі  за  певний  проміжок  часу  (за рік,  за місяць,  за день) продуктів харчування,  непродовольчих товарів поточного споживання та деяких видів послуг;
     нормативи забезпечення   -   визначена  кількість  наявних  в особистому споживанні предметів  довгострокового  користування,  а також  забезпечення  певної  території  мережею  закладів  охорони здоров'я,    освіти,     підприємств,     установ,     організацій соціально-культурного, побутового, транспортного обслуговування та житлово-комунальних послуг;
     нормативи доходу - розмір особистого доходу  громадянина  або сім'ї,  який  гарантує їм достатній рівень задоволення потреб,  що обраховується  на  основі  визначення  вартісної  величини  набору нормативів споживання та забезпечення.
     За рівнем  задоволення  соціальних потреб соціальні нормативи поділяються на:
     нормативи раціонального  споживання  -  рівень,  що  гарантує оптимальне задоволення потреб;
     нормативи мінімального   споживання  -  соціально  прийнятний рівень споживання продуктів харчування,  непродовольчих товарів та послуг виходячи з соціальних або фізіологічних потреб;
     статистичні нормативи - нормативи,  що визначаються на основі показників фактичного споживання  або  забезпеченості  для  всього населення чи його окремих соціально-демографічних груп.
     Стаття 5. Порядок формування, встановлення та затвердження                державних соціальних стандартів і нормативів
     Державні соціальні   стандарти   і   нормативи    формуються, встановлюються та затверджуються у порядку,  визначеному Кабінетом Міністрів України за участю  та  погодженням  з  іншими  сторонами соціального  партнерства,  якщо  інше  не передбачено Конституцією України та законами України.
     Стаття 6. Базовий державний соціальний стандарт
     Базовим державним   соціальним   стандартом   є   прожитковий мінімум,   встановлений  законом,  на  основі  якого  визначаються державні  соціальні  гарантії  та  стандарти  у   сферах   доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти.
                            Розділ II                    СФЕРИ ЗАСТОСУВАННЯ ДЕРЖАВНИХ               СОЦІАЛЬНИХ СТАНДАРТІВ І НОРМАТИВІВ ТА                      ГАРАНТІЇ ЇХ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
     Стаття 7. Державні соціальні стандарти у сфері доходів                населення
     Державні соціальні   стандарти   у  сфері  доходів  населення встановлюються з метою визначення  розмірів  державних  соціальних гарантій  у  сфері оплати праці,  виплат за обов'язковим державним соціальним страхуванням, права на отримання інших видів соціальних виплат  і  державної  соціальної допомоги та їх розмірів,  а також визначення пріоритетності напрямів державної соціальної політики.
     Стаття 8. Державні соціальні нормативи у сфері соціальних                послуг
     Державні  соціальні  нормативи  у  сфері  надання  соціальних послуг  встановлюються  для визначення розмірів державних гарантій соціальної  підтримки  осіб,  які  перебувають у складних життєвих обставинах.
     З цією метою визначаються:
     перелік,  види  та обсяги соціальних послуг, які надаються за рахунок державного та місцевого бюджетів і страхових фондів;
     норми  та  нормативи  надання  соціальних  послуг особам, які перебувають у складних життєвих обставинах;
     показники якості соціальних послуг.
{   Стаття  8  в  редакції  Закону  N  4523-VI  (  4523-17  )  від 15.03.2012 }
     Стаття 9. Державні соціальні нормативи у сфері                житлово-комунального обслуговування
     Державні соціальні  нормативи  у  сфері  житлово-комунального обслуговування   встановлюються   з   метою  визначення  державних гарантій щодо надання житлово-комунальних послуг та розмірів плати за житло і житлово-комунальні послуги, які забезпечують реалізацію конституційного права громадянина на житло.
     До їх числа відносяться:
     гранична норма   оплати    послуг    з    утримання    житла, житлово-комунальних послуг залежно від отримуваного доходу;
     соціальна норма     житла     та    нормативи    користування житлово-комунальними послугами,  щодо оплати  яких  держава  надає пільги та встановлює субсидії малозабезпеченим громадянам;
     показники якості надання житлово-комунальних послуг.
     Стаття 10. Державні соціальні нормативи у сфері транспортного                 обслуговування та зв'язку
     Державні соціальні   нормативи    у    сфері    транспортного обслуговування та зв'язку включають:
     норми забезпечення транспортом загального користування;
     показники якості транспортного обслуговування;
     норми забезпеченості населення послугами зв'язку.
     Стаття 11. Державні соціальні нормативи у сфері охорони                 здоров'я
     До державних соціальних нормативів у сфері  охорони  здоров'я включаються:
     перелік та   обсяг   гарантованого  рівня  медичної  допомоги громадянам у державних і комунальних закладах охорони здоров'я;
     нормативи надання  медичної  допомоги,  що  включають   обсяг діагностичних, лікувальних та профілактичних процедур;
     показники якості надання медичної допомоги;
     нормативи пільгового забезпечення окремих категорій населення лікарськими засобами та іншими спеціальними засобами;
     нормативи забезпечення стаціонарною медичною допомогою;
     нормативи забезпечення медикаментами державних і  комунальних закладів охорони здоров'я;
     нормативи санаторно-курортного забезпечення;
     нормативи забезпечення  харчуванням у державних і комунальних закладах охорони здоров'я.
     Стаття 12. Державні соціальні нормативи у сфері забезпечення                 навчальними закладами
     До державних   соціальних  нормативів  у  сфері  забезпечення навчальними закладами включаються:
     перелік та  обсяг   послуг,   що   надаються   державними   і комунальними    закладами    дошкільної,    загальної   середньої, професійно-технічної та вищої освіти;
     нормативи граничного    наповнювання    класів,    груп    та співвідношення   вихованців,   учнів,   студентів  і  педагогічних працівників у навчальних закладах;
     норми матеріального  забезпечення  навчальних   закладів   та додаткових видів соціального і матеріального забезпечення учнів.
     Стаття 13. Державні соціальні нормативи у сфері                 обслуговування закладами культури
     До державних соціальних  нормативів  у  сфері  обслуговування закладами культури включаються:
     перелік та обсяг безоплатних послуг,  які надаються населенню закладами, підприємствами, організаціями та установами культури;
     показники якості   надання   населенню   послуг    закладами, підприємствами, організаціями та установами культури;
     нормативи забезпечення  населення закладами,  підприємствами, організаціями та установами культури.
     Стаття 14. Державні соціальні нормативи у сфері                 обслуговування закладами фізичної                 культури та спорту
     До державних соціальних  нормативів  у  сфері  обслуговування закладами фізичної культури та спорту включаються:
     перелік та обсяг безоплатних послуг,  які надаються населенню закладами фізичної  культури,  спорту,  а  також  дитячо-юнацькими спортивними школами;
     нормативи забезпечення  населення закладами фізичної культури та спорту.
     Стаття 15. Державні соціальні нормативи у сфері побутового                 обслуговування, торгівлі та громадського                 харчування
     До державних  соціальних  нормативів   у   сфері   побутового обслуговування, торгівлі та громадського харчування включаються:
     нормативи забезпечення населення побутовими послугами;
     показники якості надання побутових послуг;
     нормативи забезпечення   торговельною  площею  та  місцями  у закладах громадського харчування;
     показники якості та  безпеки  товарів  і  послуг  підприємств громадського харчування.
     Стаття 16. Гарантії забезпечення державних соціальних                 стандартів і нормативів
     Держава гарантує забезпечення  основних  потреб  громадян  на рівні  встановлених  законом  державних  соціальних  стандартів  і нормативів.
                            Розділ III                ОСНОВНІ ДЕРЖАВНІ СОЦІАЛЬНІ ГАРАНТІЇ,               ПОРЯДОК ЇХ ВИЗНАЧЕННЯ ТА ЗАТВЕРДЖЕННЯ
     Стаття 17. Основні державні соціальні гарантії та порядок                 визначення їх розмірів
     Основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою  забезпечення  конституційного  права  громадян на достатній життєвий рівень.
     До числа основних державних соціальних гарантій включаються:
     мінімальний розмір заробітної плати;
     мінімальний розмір пенсії за віком;
     неоподатковуваний мінімум доходів громадян;
     розміри державної соціальної  допомоги  та  інших  соціальних виплат.
     Основні державні соціальні гарантії,  які є основним джерелом існування,  не можуть  бути  нижчими  від  прожиткового  мінімуму, встановленого законом.
     Стаття 18. Інші державні соціальні гарантії
     Законами України   з   метою   надання  соціальної  підтримки населенню  України  в  цілому  та  окремим   категоріям   громадян встановлюються державні гарантії щодо:
     рівня життя  населення,  що  постраждало  внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС; 
     {  Абзац  третій  статті  18  виключено  на  підставі  Закону N   107-VI   (   107-17   )   від   28.12.2007   -  зміну  визнано неконституційною    згідно   з   Рішенням   Конституційного   Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 } 
     стипендій учням  професійно-технічних  та   студентам   вищих державних навчальних закладів;
     індексації доходів  населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності  їх  грошових доходів в умовах зростання цін;
     надання гарантованих      обсягів      соціально-культурного, житлово-комунального,  транспортного, побутового обслуговування та обслуговування у сфері освіти, охорони здоров'я, фізичної культури та спорту, торгівлі та громадського харчування;
     забезпечення пільгових умов задоволення потреб у  товарах  та послугах  окремим  категоріям громадян,  які потребують соціальної підтримки.
     Стаття 19. Порядок визначення та застосування державних                 соціальних гарантій в реалізації державної                 соціально-економічної політики
     Виключно законами України визначаються:
     мінімальний розмір заробітної плати;
     мінімальний розмір пенсії за віком;
     неоподатковуваний мінімум доходів громадян;
     величина порогу індексації грошових доходів громадян;
     пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання.
     Державні соціальні   гарантії   є   обов'язковими   для  всіх державних органів,  органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
     Органи місцевого  самоврядування  при  розробці та реалізації місцевих   соціально-економічних   програм   можуть    передбачати додаткові соціальні гарантії за рахунок коштів місцевих бюджетів.
                            Розділ IV                   ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАДАННЯ                   ДЕРЖАВНИХ СОЦІАЛЬНИХ ГАРАНТІЙ
     Стаття 20. Основні засади фінансового забезпечення надання                 державних соціальних гарантій
     Надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання.
     Державні соціальні гарантії та державні соціальні стандарти і нормативи є основою для розрахунку видатків на соціальні  цілі  та формування на їх основі бюджетів усіх рівнів та соціальних фондів, міжбюджетних  відносин,  розробки  загальнодержавних  і   місцевих програм економічного і соціального розвитку.
     Розрахунки і   обгрунтування   до   показників   видатків  на соціальні цілі у  проектах  Державного  бюджету  України,  бюджету Автономної  Республіки  Крим  та місцевих бюджетів здійснюються на підставі державних соціальних стандартів, визначених відповідно до цього Закону.
     Розробка та  виконання  Державного  бюджету України,  бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих  бюджетів  здійснюються  на основі   пріоритетності  фінансування  видатків  для  забезпечення надання державних соціальних гарантій.
     Залучення підприємствами,      установами,      організаціями соціально-культурного,       житлово-комунального,      побутового обслуговування,  закладами охорони здоров'я  та  освіти  коштів  з додаткових  джерел  фінансування,  не  заборонених  законом,  не є підставою для  зменшення  бюджетного  фінансування  відповідно  до нормативів.
     Стаття 21. Нормативи фінансового забезпечення державних                 соціальних гарантій
     З метою забезпечення надання  державних  соціальних  гарантій обраховуються такі види нормативів витрат (фінансування):
     нормативи фінансування поточних витрат на одного мешканця,  а для окремих видів соціальних послуг - на одну особу,  яка підлягає даному виду обслуговування;
     нормативи фінансування  поточних  витрат  на утримання мережі закладів  охорони  здоров'я,  освіти,  підприємств,   організацій, установ соціально-культурного,  житлово-комунального та побутового обслуговування;
     нормативи державних  капітальних  вкладень   на   будівництво закладів   охорони  здоров'я,  освіти,  підприємств,  організацій, установ соціально-культурного,  житлово-комунального та побутового обслуговування.
     Окремо визначаються   нормативи   коштів  Державного  бюджету України та місцевих бюджетів,  що спрямовуються на покриття витрат підприємств,    установ   і   організацій   соціально-культурного, житлово-комунального  та   побутового   обслуговування,   які   не покриваються виплатами населення.
     Нормативи фінансування   встановлюються   під  час  прийняття Закону України про Державний бюджет України  на  поточний  рік,  а також під час формування бюджетів соціальних фондів.
     Стаття 22. Розмежування повноважень органів державної влади                 та органів місцевого самоврядування щодо                 фінансового забезпечення надання державних                 соціальних гарантій
     Розмежування повноважень органів державної влади  та  органів місцевого   самоврядування  у  сфері  формування  та  застосування нормативів фінансового забезпечення надання  державних  соціальних гарантій визначається   відповідно    до    Конституції    України ( 254к/96-ВР ) та законів України.
     Координацію діяльності органів виконавчої  влади  та  органів місцевого  самоврядування  щодо  застосування державних соціальних стандартів і нормативів  та  нормативів  фінансового  забезпечення надання   державних   соціальних  гарантій  здійснюють  спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади,  що  відповідають за  реалізацію  державної політики у сфері фінансів та соціального захисту.
     Стаття 23. Державна підтримка забезпечення надання                 державних соціальних гарантій
     Держава здійснює фінансову підтримку місцевого самоврядування з метою забезпечення  надання  державних  соціальних  гарантій  на основі нормативів витрат (фінансування).
     Цільова державна  підтримка здійснюється з метою вирівнювання можливостей  окремих  територіальних  громад   щодо   забезпечення надання державних соціальних гарантій.
                             Розділ V                        ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
     Стаття 24. Державний моніторинг застосування державних                 соціальних стандартів і нормативів
     З метою  дотримання  державних  соціальних  гарантій,  оцінки ефективності державної соціальної політики, її впливу на рівень та якість життя в Україні здійснюється постійний державний моніторинг у   сфері   застосування  та  фінансового  забезпечення  державних соціальних стандартів і нормативів.
     Основними засобами здійснення моніторингу є:
     щомісячна оцінка  вартісної   величини   основних   державних соціальних стандартів;
     ведення державного   статистичного   обліку  щодо  дотримання державних соціальних стандартів і нормативів;
     поточне коригування вартісних  величин  державних  соціальних нормативів  та  нормативів витрат (фінансування) залежно від зміни цін та інших умов їх формування.
     За результатами моніторингу  здійснюється  перегляд  розмірів державних соціальних гарантій в порядку, що визначається законами.
     Порядок проведення    моніторингу    застосування   державних соціальних   стандартів   і   нормативів   та   його   фінансового забезпечення визначається Кабінетом Міністрів України.
     Відомості про   розміри  державних  соціальних  стандартів  і нормативів,  а також щодо результатів моніторингу їх  застосування підлягають публікації в офіційних виданнях.
     Стаття 25. Контроль за дотриманням законодавства про                 державні соціальні стандарти і нормативи                 та державні соціальні гарантії
     Контроль за  дотриманням законодавства про державні соціальні стандарти і нормативи та державні соціальні гарантії  здійснюється органами  державної  влади та органами місцевого самоврядування із залученням громадських  організацій  та  незалежних  експертів  на засадах гласності.
     Об'єднання профспілок  відповідно  до  їх  повноважень можуть проводити перевірки дотримання державних соціальних  стандартів  і нормативів  та державних соціальних гарантій,  з результатами яких вони ознайомлюють  органи  державної  влади  та  органи  місцевого самоврядування.
     Стаття 26. Відповідальність за порушення законодавства про                 державні соціальні стандарти та державні                 соціальні гарантії
     Посадові особи,  винні у порушенні законодавства про державні соціальні  стандарти  та  державні  соціальні   гарантії,   несуть відповідальність у порядку, передбаченому законодавством.
     Стаття 27. Порядок введення Закону в дію
     1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
     2. Кабінету  Міністрів  України  у шестимісячний термін після набрання чинності цим Законом:
     подати проекти законів України  щодо  встановлення  державних соціальних гарантій;
     привести свої  нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
     розробити та  затвердити  державний  класифікатор  соціальних стандартів і нормативів. 
Президент України                                         Л.КУЧМА
м. Київ, 5 жовтня 2000 року           N 2017-III