<...script src="http://partner.privatbank.ua/flashscript.js" type="text/javascript">
[взломанный сайт] Получить свой бесплатный сайт в UcoZ WMmail.ru - сервис почтовых рассылок Доски Бесплатных Объявлений - Бизнес, Финансы - Доски Продвижения doski-pro.ru Your Yoga Web-IP.ru - Система Активной Рекламы СУПЕРСЕМЬЯ.ру" Заработок в Интернет ИНТЕРНЕТ-МАГАЗИН" Покупаем рекламу. Дорого. Кредитный автомат, кредиты вебмани, кредит wmz
Письма, Регистрации, Сёрфинг! Без минималки!
Если Вам помогла информация и Вы хотите отблагодарить, нажмите кнопку "Купить", дальше - "Оплатить с помощью карты". Спасибо!

Надежда - предпринимателям Украины

Объявление

ЗДРАВСТВУЙТЕ! Спасибо, что посетили мой сайт! Просматривая рекламу, Вы узнаёте что-то новое и помогаете заработать сайту:))) Теперь Вы можете пополнить свой мобильный счёт прямо на сайте через Приватбанк, имея карту Visa. Отсюда же можно производить любые расчёты, выбирая нужную пиктограмму. В рубриках КУПЛЮ - ПРОДАМ Вы можете оставить своё БЕСПЛАТНОЕ объявление или ссылку на СВОЙ сайт. Если возникнут вопросы - пишите мне в личку, у нас есть система-почта внутри Форума. Надежда.

Информация о пользователе

Привет, Гость! Войдите или зарегистрируйтесь.



ПЕНСИЯ

Сообщений 31 страница 60 из 101

31

http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/796 … 8967054625   Чернобыльский Закон

Ст. 54
  Розмір прожиткового   мінімуму   для   осіб,   які   втратили працездатність,  визначається  на  момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами. { Частина статті 54 в редакції Закону N   107-VI   (   107-17   )   від   28.12.2007   -  зміну  визнано неконституційною    згідно   з   Рішенням   Конституційного   Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 }
     Порядок обчислення   пенсії   по   інвалідності,  що  настала внаслідок каліцтва чи захворювання,  і пенсії у зв'язку з  втратою годувальника   внаслідок  Чорнобильської  катастрофи  визначається Кабінетом Міністрів України.
{ Стаття 54 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2532-12  від 01.07.92,  Декретом  N  29-93  від  26.03.93;  в  редакції Законів N 3285-12 від 17.06.93, N 230/96-ВР від 06.06.96 }

Вот. Закону о ГосБюджете позволяется устанавливать ТОЛЬКО прожиточный минимум, а не вносить изменения в другие Законы.

32

http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3668-17/ed20111001

З А К О Н   У К Р А Ї Н И
            Про заходи щодо законодавчого забезпечення                   реформування пенсійної системи
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2012, N 12-13, ст.82 ) 
                             Розділ I
                        ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
     Стаття 1. Питання формування накопичувальної системи                пенсійного страхування
     1. Перерахування   страхових   внесків   до  Накопичувального пенсійного фонду запроваджується починаючи з року,  в  якому  буде забезпечено бездефіцитність бюджету Пенсійного фонду України.

и далее по ссылке сверху

33

Вивчаю документ Про виконавче провадження - Закон.  http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/606 … 2324485104
ВИКОНАВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ -- про виконавчі листи

Судячи з усього, захищати наші інтереси мусить Виконавча служба. У неї є ВСІ повноваження.

34

Сегодня иду на консультацию в Прокуратуру г.Белая Церковь. Вчера открыла ссылку на сайте ВР - Закон о статусе ... (Чернобвыльский) - и была в шоке. Оказывается, в статьи ЭТОГО  Закона перенесены нормы из Постановления 745, предусматривающего изменения в Законе о Госбюджете на 2011 год!  Например, ст. 54 имеет совсем иное содержание (от предыдущей нормы, сохранённой в печатном варианте и на дисках "Законодательство Украины ")! - и без ссылок на нормативный Акт, согласно которого было внесено ЭТО изменение! Такая видимость, будто статья не менялась изначально!
Фальсификация на ТАКОМ уровне!!! Что скажет прокуратура?

Если не вернусь, считайте меня коммунистом!
Если вернусь - напишу, чем закончился поход за правдой и истиной.

35

Была на приёме у дежурного зам.прокурора города. Он мне сказал, что выплаты остановлены по всем Искам, а начисления в ПФУ проводятся.
В ответ на моё опровержение факта начисления (В ПФУ проверила свой лицевой счёт. Никаких начислений кроме мин., выплачиваемых сейчас, не проводят).
Поэтому для проверки этого несоответствия (де=юре и де-факто) написала Заявление. Месячный срок пошёл (для ответа). Завтра после обеда надо созвониться с прокурором, кому распределили моё заявление.
Буду фиксировать здесь ход рассмотрения и решение вопросов.

Завтра (среда) - приёмный день в Исполнительной службе. Пойду узнаю, не вернул ли Пенсионный Фонд мой Иск исполнительной службе. И тоже напишу Заявление-жалобу об нарушении фондом действующего законодательства.

В блоге В.Литвина на Фейсбуке задала вопрос об "чудесной" трансформации статей Чернобыльского закона. Пока полный игнор. Тишина. Точно такая же реакция и в блоге Н.Азарова . Ответа на неудобный вопрос о нарушении законодательства по начислению и выплатам согласно Постановлений суда и Исполнительных листов - нет.
Кому мы нужны?...

36

Вчера посетила Исполнительную службу. Впечатление - отвратительное.
Обратила внимание на то, что в нашем городе социальные службы расположены на верхних этажах съёмных помещений, без лифтов. Еле вышла на 4-й этаж... А там таких, как я - много... Правда, в ПФУ есть лифт, но они снова собираются переезжать... Исполнители тоже переехали, пришлось мне со старого адреса ехать по новому...
Интересная деталь - Они сказали, что как только ПФУ начинает выполнять обязательства - Иск закрывается и дело отправляется в Архив. ПФУ пишет, что выполнил обязательства!!! (???) - и это повод для закрытия исполнительного сопровождения. То, что не совсем выполняются нормы Закона об исполнительном сопровождении - никого, похоже, не волнует. Они буквально завалены Исками!  Это же как надо не выполнять Законы на разных уровнях, чтобы СУДЫ приняли так много решений в пользу граждан/истцов!  А сколько дел в судах! Какая там нагрузка - это возможно лишь при условии полной безнаказанности НАРУШАЮЩИХ действующее законодательство на всех уровнях.
Горько. Строят (говорят) правовое государство, "равняются" на Европу, а живут по понятиям.

Прокурор сегодня направил запрос по моему Заявлению в ПФУ.
ВР будет рассматривать Закон о Госгарантиях при выполнении решений судов №9127 http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/web … 3511=41092
Но этот Закон явно не защищает нас.

37

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
                        П О С Т А Н О В А                  від 23 листопада 2011 р. N 1210                                Київ
                 Про підвищення рівня соціального                 захисту громадян, які постраждали                внаслідок Чорнобильської катастрофи 
    Документ 1210-2011-п, чинний, остання версія - Прийняття від 23.11.2011

Кабінет Міністрів України  п о с т а н о в л я є:
     1.  Затвердити  Порядок   обчислення   пенсій   особам,   які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що додається.
     2.   Пенсійному   фонду   України   забезпечити    здійснення перерахунку пенсій, призначених особам, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи, до набрання чинності  цією  постановою, за матеріалами пенсійних справ.
     3. Міністерству охорони здоров'я та Міністерству надзвичайних ситуацій забезпечити  оптимізацію  системи  проведення  експертизи щодо встановлення причинного зв'язку  хвороб  з  дією  іонізуючого випромінювання та інших шкідливих факторів, що  виникли  внаслідок Чорнобильської катастрофи, шляхом  ліквідації  обласних  (міських) спеціалізованих  лікарсько-консультативних  комісій  і  скорочення кількості  міжвідомчих  експертних  комісій  до  трьох  і  дитячих спеціалізованих  лікарсько-консультативних  комісій  до  двох   та затвердити порядок участі Всеукраїнської  громадської  організації інвалідів "Союз Чорнобиль України" під час розгляду  питання  щодо встановлення  причинного  зв'язку  хвороб   з   дією   іонізуючого випромінювання та інших шкідливих факторів, що  виникли  внаслідок Чорнобильської катастрофи.
     4. Визнати такими, що втратили чинність,  постанови  Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається.
     5. Ця постанова набирає чинності з 1 січня 2012 року. 
     Прем'єр-міністр України                              М.АЗАРОВ
     Інд. 26 
                                          ЗАТВЕРДЖЕНО                              постановою Кабінету Міністрів України                                 від 23 листопада 2011 р. N 1210
                             ПОРЯДОК             обчислення пенсій особам, які постраждали                внаслідок Чорнобильської катастрофи 
     1. Цей   Порядок   визначає  механізм  обчислення  пенсій  по інвалідності,  що настала внаслідок каліцтва  чи  захворювання,  і пенсій  у  зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України "Про статус і   соціальний   захист   громадян,   які   постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (далі - пенсії).  Пенсії  за бажанням  осіб  можуть  призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.
     2. Заробітна  плата  для  обчислення  пенсій  враховується за будь-які 12 місяців підряд такої роботи.
     3. У разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження:
     1) з дня аварії не менш як 12 місяців підряд,  за її бажанням пенсія   може   обчислюватися    виходячи   із заробітної плати за будь-який повний календарний місяць роботи в зазначеній зоні;
     2) на промисловому майданчику Чорнобильської АЕС не  менш  як 12 місяців у період з 26 квітня 1986 р. до 1 серпня 1987 р., за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати за будь-який повний календарний місяць роботи в зоні відчуження. Якщо така особа виводилася із  зони  Чорнобильської  АЕС  за  медичними показниками  у  зв'язку з переопроміненням,  за її бажанням пенсія може обчислюватися  виходячи  із  заробітної  плати  за  будь-який повний   календарний  місяць  роботи  на  промисловому  майданчику Чорнобильської АЕС;
     3) менш як 12 місяців підряд, пенсія обчислюється виходячи із заробітної   плати  за  повні  календарні  місяці  підряд  у  зоні відчуження;
     4) менше  календарного  місяця  у  1986-1990  роках,  за   її бажанням  пенсія  може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної  за  роботу  у  зоні  відчуження,   за   весь   фактично відпрацьований  час,  в  одному  із  неповних  календарних місяців роботи протягом цих років,  без додавання суми заробітної плати за період  роботи за межами зони відчуження.  У такому разі заробітна плата за  весь  фактично  відпрацьований  час  ділиться  на  число відпрацьованих днів,  а одержана сума множиться на 25,4.  Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові  дні,  розрахунок  заробітної плати проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за  вихідні  і  святкові  дні,  нарахована  за  фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати;
     5) менше місяця та захворіла  на  променеву  хворобу,  пенсія обчислюється  згідно  із  статтею  57 Закону України "Про статус і соціальний   захист   громадян,    які    постраждали    внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ).
     4. Якщо   робота  проводилася  вахтовим  методом,  визначення тривалості  роботи  у  зоні  відчуження  і  заробітної  плати  для обчислення  пенсії  здійснюється  виходячи  з того,  що одна повна вахта (не менш  як  14  робочих  днів  підряд)  вважається  повним місяцем.
     5. У  разі  коли  кількість  відпрацьованих  днів у неповному календарному місяці роботи  більш  як  25,4,  пенсія  обчислюється виходячи із заробітної плати за фактично відпрацьований час.
     6. В усіх випадках премія,  передбачена підпунктом 3 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР,  Укрпрофради від 10 червня 1986  р. N 207-7  ( 207с-86-п ) (не більш як 400 карбованців на місяць), що була визначена умовами оплати праці для осіб,  які   безпосередньо брали  участь  у роботах,   пов'язаних  з   ліквідацією  наслідків Чорнобильської катастрофи і запобіганням забрудненню навколишнього природного середовища,   після   проведеного  розрахунку додається до суми обчисленого заробітку.
     7. Пенсії призваних на військові збори військовозобов'язаних, які  брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в  1986-1990  роках,  призначаються виходячи  із  заробітної  плати,  яку  вони одержували за основним місцем роботи,  з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження,  характеру  виконуваної  роботи,  місця  і  тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення  розрахунку  оплати праці  за  умови,  якщо  такий  розрахунок  проведено  на підставі первинних документів про місце роботи і  тривалість  робочого  дня згідно   із   сумарною  кратністю  оплати  праці,  встановленою  у відповідні періоди за зонами небезпеки:  у III зоні - 5,  II -  4, I -  3).  При цьому в усіх випадках заробітна плата для розрахунку пенсії не повинна  бути  нижчою  від  фактично  одержаної  суми  у зазначений період.
     8. В  усіх  випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення   пенсії   за   роботу   в   зоні   відчуження    у 1986-1990 роках не може перевищувати 3 тис. карбованців.
     9. Пенсії  по інвалідності,  що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, для осіб з числа учасників  ліквідації  наслідків  аварії  на  Чорнобильській АЕС і пенсії  у  зв'язку  з  втратою  годувальника  з  числа   учасників ліквідації  наслідків аварії на Чорнобильській АЕС визначаються за формулою
                                     Кв                      П = Зс х Кзс х ----,
                                    100%
     де П - розмір пенсії;
     Зс - середня заробітна плата (дохід)  в  середньому  на  одну застраховану  особу в цілому по Україні,  з якої сплачено страхові внески,  за 2006 рік,  що  застосовується  для  обчислення  пенсії відповідно  до  Закону  України  "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 );
     Кзс -  середньомісячний  коефіцієнт  заробітної  плати,  який враховується під час обчислення пенсії;
     Кв - розмір відшкодування фактичних збитків (у відсотках).
     Середньомісячний коефіцієнт     заробітної     плати,    який враховується під час  обчислення  пенсії  (Кзс),  визначається  за формулою
                                Ск                          Кзс = ----,
                                 К
     де Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (Кз1 + Кз2 + Кз3 + + ... + Кзn)  за  кожний    місяць  роботи  в  зоні   відчуження у 1986-1990 роках;
     К -   кількість   місяців,  за  які  розраховано  коефіцієнти заробітної плати.
     Коефіцієнт заробітної плати (Кз1,  Кз2,  Кз3,  ...,  Кзn)  за кожний місяць роботи в зоні відчуження,  який враховується під час обчислення пенсії, визначається за формулою
                              Зв                         Кз = ----,
                             Зсм
     де Кз - коефіцієнт заробітної плати;
     Зв -  сума  заробітної  плати  за роботу в зоні відчуження за місяць,  за який  розраховується  коефіцієнт  заробітної  плати,за період 1986-1990 років;
     Зсм -  показник  середньомісячної заробітної плати робітників та службовців, зайнятих у галузях національної економіки, згідно з додатком 1   до   постанови   Кабінету   Міністрів   України   від 20 листопада 2003 р.  N 1783 (  1783-2003-п  )  "Про  заходи  щодо поліпшення  пенсійного  забезпечення  громадян"  (Офіційний вісник України,  2003  р.,  N  47,  ст.  2431),  за   місяць,   за   який розраховується коефіцієнт     заробітної    плати,    за    період 1986-1990 років.
     Розмір відшкодування фактичних збитків (Кв) визначається:
     для пенсій   по   інвалідності   -   як    відсоток    втрати працездатності, визначений органами медико-соціальної експертизи;
     для пенсій   по   втраті   годувальника -  як  співвідношення кількості непрацездатних членів сім'ї до  кількості  таких  членів сім'ї з урахуванням потерпілого (у відсотках)
                            Ку                      Кв = ------ х 100%,
                          Ку + 1 
     де Ку - кількість непрацездатних членів сім'ї.
     Під час визначення коефіцієнта заробітної плати  у  випадках, передбачених  цим  пунктом,  середня  заробітна  плата  за  рік  у відповідному періоді вважається середньомісячною платою робітників та   службовців,   зайнятих   у  галузях  національної  економіки, відповідного року.
     10. Призначення пенсії  із  заробітної  плати,  одержаної  за роботу   за  межами  зони  відчуження,  провадиться  на  загальних підставах відповідно  до  Закону  України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ).
     11. Мінімальний розмір пенсії становить:
     1) для    учасників    ліквідації    наслідків    аварії   на Чорнобильській АЕС:
     I групи інвалідності - 180  відсотків  прожиткового  мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
     II групи  інвалідності  - 160 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
     III групи інвалідності - 145 відсотків прожиткового  мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
     2) для  інших  інвалідів,  щодо  яких  встановлено  причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою:
     I групи інвалідності - 100  відсотків  прожиткового  мінімуму для  осіб,  які втратили працездатність,  з 1 січня 2012 р.  і 150 відсотків   прожиткового   мінімуму   для   осіб,   які   втратили працездатність, з 1 липня 2012 р.;
     II групи  інвалідності  - 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб,  які втратили  працездатність,  з  1  січня  2012  р.  і 125 відсотків   прожиткового   мінімуму  для  осіб,  які  втратили працездатність, з 1 липня 2012 р.;
     III групи інвалідності - 100 відсотків прожиткового  мінімуму для осіб,  які  втратили  працездатність,  з  1  січня  2012 р.  і 110 відсотків  прожиткового  мінімуму  для  осіб,   які   втратили працездатність, з 1 липня 2012 р.;
     3) для  дітей-інвалідів - 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
     4) для непрацездатних членів  сім'ї  померлого  годувальника, які були на його утриманні:
     на одного  непрацездатного  члена сім'ї - 50 відсотків пенсії по інвалідності померлого годувальника;
     на двох і більше непрацездатних членів сім'ї - 100  відсотків пенсії  по інвалідності померлого годувальника,  що розподіляється між ними рівними частинами.
     12. У разі  коли  розмір  пенсійної  виплати  (з  урахуванням надбавок,   підвищень,   додаткових   пенсій,   цільової  грошової допомоги,  сум індексації та інших доплат до пенсії,  встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає  в  інвалідів  -  учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській   АЕС,  щодо  яких  встановлено  причинний  зв'язок інвалідності   з   Чорнобильською   катастрофою,  I  групи  -  285 відсотків,  II  групи  -  255 відсотків, III групи - 225 відсотків прожиткового  мінімуму  для  осіб,  які  втратили  працездатність, виплачується щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів.
     У разі зміни прожиткового мінімуму  для  осіб,  які  втратили працездатність,  проводиться   перерахунок   зазначеної   допомоги виходячи з розміру встановленого прожиткового мінімуму.
     13. Щомісячна додаткова пенсія за шкоду,  заподіяну здоров'ю, відповідно  до  Закону  України "Про статус  і  соціальний  захист громадян, які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи" ( 796-12  ) виплачується у таких розмірах до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність:
     1) особам, що належать до категорії 1:
     з   числа   учасників   ліквідації   наслідків   аварії    на Чорнобильській АЕС:
     інвалідам I групи - 50 відсотків;
     інвалідам II групи - 40 відсотків;
     інвалідам III групи - 30 відсотків;
     для інших інвалідів,  щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою:
     з 1 січня 2012 р.:
     інвалідам I групи - 30 відсотків;
     інвалідам II групи - 20 відсотків;
     інвалідам III групи - 15 відсотків;
     з 1 липня 2012 р.:
     інвалідам I групи - 36 відсотків;
     інвалідам II групи - 24 відсотки;
     інвалідам III групи - 18 відсотків;
     2) особам, що належать до категорій 2-4:
     з 1 січня 2012 р.:
     особам, що належать до категорії 2, - 15 відсотків;
     особам, що належать до категорії 3, - 10 відсотків;
     особам, що належать до категорії 4, - 5 відсотків;
     з 1 липня 2012 р.:
     особам, що належать до категорії 2, - 18 відсотків;
     особам, що належать до категорії 3, - 12 відсотків;
     особам, що належать до категорії 4, - 6 відсотків;
     3) дітям-інвалідам,  а також хворим внаслідок  Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 18 відсотків.
     14. Щомісячна   компенсація  сім'ям  за  втрату  годувальника внаслідок  Чорнобильської  катастрофи  призначається  на   кожного непрацездатного члена сім'ї, який був на його утриманні, у розмірі 12  відсотків  прожиткового  мінімуму  для  осіб,   які   втратили працездатність.
     15. Підвищення пенсій непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення,  передбачене статтею  39 Закону  України  "Про  статус  і  соціальний захист громадян,  які постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи"  (  796-12  ), здійснюється в таких розмірах:
     тим,  що  проживають  у  зоні   безумовного   (обов'язкового) відселення, - 13,2 гривні;
     тим,  що  проживають  у  зоні   гарантованого   добровільного відселення, - 10,5 гривні;
     тим,  що  проживають  у  зоні  посиленого   радіоекологічного контролю, - 5,2 гривні.
     16. Під час призначення (перерахунку)  пенсій  відповідно  до Закону  України  "Про  статус  і  соціальний захист громадян,  які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"  (  796-12  )  не застосовуються коефіцієнти підвищення пенсій,  передбачені пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 1 червня 1992 р.  N 296 ( 296-92-п  )  "Про  перерахунок  державних  пенсій"  (ЗП України, 1992 р.,  N 6,  ст.  139),  пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України  від 3 грудня 1992 р.  N 677 ( 677-92-п ) "Про перерахунок державних пенсій" (ЗП України,  1992 р., N 12, ст. 293), пунктом 1 постанови Кабінету  Міністрів  України  від 13 січня 1993 р.  N 16 ( 16-93-п ) "Про порядок обчислення пенсій, що призначаються після 1 листопада 1992 року" (ЗП України, 1993 р., N 3, ст. 56), пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 13 січня 1993 р.  N  17 ( 17-93-п  )  "Про  перерахунок  державних пенсій,  призначених до 1 січня 1993 року" (ЗП України,  1993 р.,  N 3, ст. 57), пунктом 1 постанови Кабінету  Міністрів  України від 2 червня 1993 р.  N 397 ( 397-93-п ) "Про перерахунок  пенсій,  призначених  до  1  червня 1993 року",  пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1993 р.  N 673 (  673-93-п  )  "Про  перерахування  пенсій, призначених до 1 вересня 1993 року",  пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 6 грудня 1993 р.  N 983 (  983-93-п  )  "Про перерахунок пенсій,  призначених  до 1 грудня 1993 року",  абзацом другим пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 1994  р.  N  721  (  721-94-п  )  "Про підвищення розмірів пенсій, призначених до 1 жовтня 1994 р.  та порядок обчислення пенсій,  що призначаються після 1 жовтня 1994 року" (ЗП України, 1995 р., N 1, ст. 13),  постановою Кабінету  Міністрів  України  від  26  грудня 1994 р.  N  869  ( 869-94-п ) "Про підвищення розмірів пенсій" (ЗП України,  1995 р.,  N 3,  ст.  57),  пунктом 1 постанови  Кабінету Міністрів  України  від  20  січня  1995 р.  N 41 ( 41-95-п ) "Про підвищення розмірів пенсій" (ЗП України,  1995 р.,  N 4,  ст. 83), пунктом 1  постанови  Кабінету  Міністрів  України  від  2  жовтня 1995 р.  N 776 ( 776-95-п ) "Про  підвищення  розмірів  пенсій  та збільшення  компенсаційних  виплат  деяким категоріям пенсіонерів" (ЗП України,  1996 р.,  N 2, ст. 51), пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів  України  від  10  січня  1996 р.  N 32 ( 32-96-п ) "Про підвищення розмірів пенсій,  призначених до 1 січня  1996  р.,  та порядок обчислення   пенсій,   що   призначаються  після  1  січня 1996 року" (ЗП України,  1996 р.,  N 5,  ст.  158), підпунктом "а" пункту 2  постанови  Кабінету  Міністрів  України  від  19 березня 1996 р.  N 342 (  342-96-п  )  "Про  підвищення  розмірів  пенсій, призначених до 1 березня 1996 р., та порядок обчислення пенсій, що призначаються після 1 березня 1996 року"  (ЗП  України,  1996  р., N 8, ст. 264). 
                                          ЗАТВЕРДЖЕНО                              постановою Кабінету Міністрів України                                 від 23 листопада 2011 р. N 1210 
                             ПЕРЕЛІК                постанов Кабінету Міністрів України,                        що втратили чинність 
     1. Пункти 4 і 5  постанови  Кабінету  Міністрів  України  від 26 липня  1996  р.  N  836 ( 836-96-п ) "Про компенсаційні виплати особам,  які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"  (ЗП України, 1996 р., N 15, ст. 411).
     2. Постанова Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 р. N 523 ( 523-97-п ) "Про  затвердження  нового  Порядку  обчислення пенсій   по   інвалідності,   що  настала  внаслідок  каліцтва  чи захворювання,  і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської  катастрофи"  (Офіційний  вісник України,  1997 р., число 23, с. 80).
     3. Постанова Кабінету Міністрів України від 25 липня 2001  р. N 861 ( 861-2001-п ) "Про підвищення розмірів пенсій,  призначених відповідно до Закону  України  "Про  статус  і  соціальний  захист громадян,  які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської катастрофи" (Офіційний вісник України, 2001 р., N 31, ст. 1392).
     4. Постанова  Кабінету  Міністрів  України  від  28   березня 2002 р.  N  374  (  374-2002-п  ) "Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до статті 54 Закону України "Про  статус  і соціальний    захист    громадян,    які   постраждали   внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також пенсій, призначених відповідно до інших законів України,  які раніше не підвищувались" (Офіційний вісник України, 2002 р., N 13, ст. 659).
     5. Постанова Кабінету Міністрів України від 17 травня 2002 р. N  666  (  666-2002-п  )  "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 р.  N 523" (Офіційний  вісник України, 2002 р., N 21, ст. 1038).
     6. Пункт 4 змін,  що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету  Міністрів  України  від 4 березня 2004 р.  N 268 ( 268-2004-п ) (Офіційний вісник України, 2004 р., N 10, ст. 598).
     7. Постанова Кабінету Міністрів України від 13 липня 2004  р. N 894 ( 894-2004-п ) "Про підвищення розмірів пенсій,  призначених відповідно до частини четвертої  статті  54  Закону  України  "Про статус  і  соціальний  захист громадян,  які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"  (Офіційний  вісник  України, 2004  р., N 28, ст. 1875).
     8. Постанова   Кабінету  Міністрів  України  від  22  вересня 2004 р.  N 1240 ( 1240-2004-п ) "Про внесення зміни  до  пункту  1 Порядку  обчислення  пенсій по інвалідності,  що настала внаслідок каліцтва  чи  захворювання,  і  пенсій   у   зв'язку   з   втратою годувальника   внаслідок   Чорнобильської  катастрофи"  (Офіційний вісник України, 2004 р., N 38, ст. 2497).
     9. Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2005 р. N  1293  (  1293-2005-п  )  "Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям  громадян,  які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської катастрофи" (Офіційний вісник України, 2005 р., N 52, ст. 3328).

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1210-2011-п

 

38

Ця постанова - верх цинізму.
Ці пенсії призначаються хворим людям. Їм необхідно придбавати ліки та сплачувати за обстеження та лікування набагато більше. Потрібне посилене збалансоване харчування. А ще необхідно платити за дах над головою та комунальні послуги. А ще треба щось вдягти та взути...
Хто-небудь з тих, хто призначає, жив на такі кошти? Хоч місяць задля експерименту?

39

Получила письменный ответ из Киевского областного отделения ПФУ - именно там нам начисляю пенсии.
Удивительно! Много слов - и всё мимо. По теме вопроса ответа НЕТ. И не указали ДОКУМЕНТ, послуживший основанием прекратить выплачивать мне пенсию, пересчитанную Решением суда, в полном объёме. Вот просто не платят - нет денег в Бюджете. И всё. Мне - не платят. Депутатам - платят . (Я об основной пенсии).

Написала повторно Заявление в Горпрокуратуру с просьбой указать, если начисляют (по их словам), то сколько мне должны по состоянию на июнь 2012 года. Сегодня получила отписку. Откровенную отписку, ибо вновь игнорировали суть моего Заявления. Даже больше - ссылаясь на Решения Конституционного суда разных периодов (совсем не касающихся пенсии и Решения суда подобных моему), написали, что мне не ограничили положенную пенсию и нет основания вмешиваться Прокуратуре..

40

Готовлю письмо в областную Прокуратуру.
Знакомлюсь с законодательством
Про прокуратуру
Верховна Рада України; Закон від 05.11.1991 № 1789-XII
Документ 1789-12, чинний, остання версія - Редакція від 13.06.2012, підстава 4711-17

Р о з д і л  I

                        ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

     Стаття 1. Прокурорський нагляд за додержанням законів в
               Україні

     Прокурорський    нагляд    за    додержанням   і   правильним
застосуванням  законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами
та   іншими   центральними  органами  виконавчої  влади,  органами
державного   і   господарського   управління  та  контролю,  Радою
міністрів   Автономної   Республіки  Крим,  місцевими  Радами,  їх
виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями,
громадськими   організаціями,   масовими  рухами,  підприємствами,
установами   і   організаціями,   незалежно  від  форм  власності,
підпорядкованості   та   приналежності,   посадовими   особами  та
громадянами   здійснюється   Генеральним   прокурором   України  і
підпорядкованими йому прокурорами.
{  Стаття 1 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3662-12 від
26.11.93, N 2663-III ( 2663-14 ) від 12.07.2001 }

Стаття 3. Правові основи діяльності прокуратури

     Повноваження  прокурорів,  організація,  засади  та   порядок
діяльності  прокуратури  визначаються  Конституцією  України,  цим
Законом, іншими законодавчими актами.
     Органи  прокуратури  у  встановленому  порядку  в межах своєї
компетенції вирішують питання, що випливають  із  загальновизнаних
норм міжнародного права, а також укладених  Україною  міждержавних
договорів.

Стаття 4. Завдання прокурорського нагляду за додержанням
               законів

     Діяльність  органів  прокуратури  спрямована   на    всемірне
утвердження верховенства  закону,  зміцнення  правопорядку  і  має
своїм завданням захист від неправомірних посягань:
     1)   закріплених   Конституцією   України   (   254к/96-ВР  )
незалежності   республіки,   суспільного   та   державного   ладу,
політичної   та  економічної  систем,  прав  національних  груп  і
територіальних утворень;
     2) гарантованих  Конституцією,  іншими  законами  України  та
міжнародними правовими актами  соціально-економічних,  політичних,
особистих прав і свобод людини та громадянина;
     3) основ демократичного  устрою  державної  влади,  правового
статусу  місцевих  Рад, органів самоорганізації населення.
{  Стаття  4  із  змінами,  внесеними згідно із Законом N 2663-III
( 2663-14 ) від 12.07.2001 }

Стаття 5. Функції прокуратури

     Прокуратура України   становить   єдину   систему,   на   яку
відповідно до Конституції України  та  цього  Закону  покладаються
такі функції:

     1) підтримання державного обвинувачення в суді;

     2) представництво  інтересів громадянина або держави в суді у
випадках, визначених законом;

     3) нагляд за  додержанням  законів  органами,  які  проводять
оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

     4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень
у кримінальних справах,  а також при  застосуванні  інших  заходів
примусового  характеру,  пов'язаних з обмеженням особистої свободи
громадян.

     На прокуратуру не  може  покладатися  виконання  функцій,  не
передбачених Конституцією України ( 254к/96-ВР ) і цим Законом.
{  Стаття  5  в  редакції  Закону  N  2663-III  (  2663-14  )  від
12.07.2001 }

Стаття 6. Принципи організації і діяльності прокуратури

     Органи прокуратури України:
     1)  становлять  єдину  централізовану  систему,  яку   очолює
Генеральний  прокурор  України,  з  підпорядкуванням  нижчестоящих
прокурорів вищестоящим;
     2)   здійснюють  свої  повноваження  на  підставі  додержання
Конституції   України  (  254к/96-ВР  )  та  чинних  на  території
республіки  законів,  незалежно  від  будь-яких  органів державної
влади,  посадових осіб, а також рішень громадських об'єднань чи їх
органів;
     3) захищають  у  межах  своєї  компетенції  права  і  свободи
громадян на засадах  їх  рівності  перед  законом,  незалежно  від
національного чи соціального походження, мови,  освіти,  ставлення
до релігії, політичних переконань, службового чи  майнового  стану
та інших ознак;
     4) вживають заходів до усунення порушень закону, від  кого  б
вони не  виходили,  поновлення  порушених  прав  і  притягнення  у
встановленому  законом  порядку  до  відповідальності  осіб,   які
допустили ці порушення;
     5)  діють  гласно,  інформують   державні    органи    влади,
громадськість про стан законності та заходи щодо її зміцнення.
     Працівники  прокуратури  не  можуть  належати  до   будь-яких
політичних партій чи рухів.

     Стаття 7. Гарантії незалежності прокуратури у здійсненні
               повноважень

     Втручання   органів   державної  влади  і  органів  місцевого
самоврядування,   посадових   осіб,  засобів  масової  інформації,
громадсько-політичних  організацій  (рухів)  та їх представників у
діяльність  прокуратури  по  нагляду за додержанням законів або по
розслідуванню діянь, що містять ознаки злочину, забороняється.
{  Частина  перша статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2663-III ( 2663-14 ) від 12.07.2001 }

     Вплив  у  будь-якій  формі  на працівника прокуратури з метою
перешкодити   виконанню  ним  службових  обов'язків  або  добитися
прийняття  неправомірного рішення тягне за собою відповідальність,
передбачену законом.

     Звернення  представників  влади,  інших  посадових  осіб   до
прокурора з приводу конкретних справ і матеріалів, що  знаходяться
у провадженні прокуратури, не можуть  містити  будь-яких  вказівок
або вимог щодо результатів їх вирішення.

     Ніхто  не  має  права  без  дозволу  прокурора  або  слідчого
розголошувати  дані  перевірок  і  попереднього  слідства  до   їх
закінчення.

Стаття 8. Обов'язковість виконання вимог прокурора

     Вимоги прокурора, які відповідають  чинному  законодавству, є
обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій,
посадових  осіб  та  громадян  і  виконуються  невідкладно  або  у
передбачені законом чи визначені прокурором строки.

     Статистична та інша інформація або їх  копії,  необхідні  для
здійснення прокурорського нагляду чи розслідування,  видаються  на
вимогу прокурора або слідчого безкоштовно.

     Невиконання без  поважних  причин  законних  вимог  прокурора
тягне за собою передбачену законом відповідальність.

     Посадові особи і громадяни зобов'язані з'являтись за викликом
прокурора   і   давати  пояснення  з  обставин,  які  з'ясовуються
прокурорською перевіркою. В разі ухилення  від  прибуття  посадова
особа   або   громадянин   за  постановою  прокурора  можуть  бути
доставлені примусово органами міліції.
Стаття 12. Розгляд заяв і скарг

     Прокурор  розглядає  заяви  і  скарги  про   порушення   прав
громадян  та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до
компетенції  суду.
{  Частина  перша  статті  12  в  редакції  Закону  N  3662-12 від
26.11.93 }

     Прокурор здійснює нагляд за додержанням  вимог  законодавства
щодо  порядку  розгляду  скарг  всіма  органами,   підприємствами,
установами, організаціями та посадовими особами.

     Прокурор проводить особистий прийом громадян.

     Прийняте  прокурором рішення може бути оскаржено вищестоящому
прокурору  або  до  суду.
{  Частина  четверта  статті  12  із  змінами, внесеними згідно із
Законом N 2663-III ( 2663-14 ) від 12.07.2001 }

     Після прийняття  рішення  по  скарзі  Генеральним  прокурором
України  провадження  по  таких  скаргах  в  органах   прокуратури
припиняється.

Стаття 19. Предмет нагляду за додержанням і застосуванням
                законів
    { Назва статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом
      N 2663-III ( 2663-14 ) від 12.07.2001 }

     Предметом  нагляду  за додержанням і застосуванням законів є:
{  Абзац  перший  частини  першої  статті 19 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 2663-III ( 2663-14 ) від 12.07.2001 }
     1)   відповідність   актів,  які  видаються  всіма  органами,
підприємствами,  установами,  організаціями та посадовими особами,
вимогам Конституції України ( 254к/96-ВР ) та чинним законам;
     2)    додержання    законів    про   недоторканність   особи,
соціально-економічні,  політичні,   особисті   права   і   свободи
громадян, захист їх честі і гідності, якщо законом не передбачений
інший порядок захисту цих прав;
     3)  додержання   законів,    що    стосуються    економічних,
міжнаціональних  відносин,  охорони   навколишнього    середовища,
митниці та зовнішньоекономічної діяльності.

     Перевірка  виконання   законів  проводиться  за  заявами  та
іншими повідомленнями  про  порушення  законності,  що  вимагають
прокурорського  реагування,  а  за  наявності  приводів - також з
власної ініціативи  прокурора.  Прокуратура  не  підміняє  органи
відомчого  управління та контролю і не втручається у господарську
діяльність,  якщо   така   діяльність   не   суперечить   чинному
законодавству.
{  Частина  друга  статті  19  в  редакції  Закону  N  3662-12 від
26.11.93 }

Стаття 20. Повноваження прокурора

     При   здійсненні  прокурорського  нагляду  за  додержанням  і
застосуванням  законів  прокурор має право: { Абзац перший частини
першої  статті  20  в  редакції  Закону N 2663-III ( 2663-14 ) від
12.07.2001 }

6)  звертатись  до  суду з заявами про захист прав і законних
інтересів   громадян,   держави,  а  також  підприємств  та  інших
юридичних  осіб.  {  Пункт  6 частини другої статті 20 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 762-IV ( 762-15 ) від 15.05.2003 }
{ Стаття 20  із змінами, внесеними згідно із Законом N 3662-12 від
26.11.93 }
При виявленні порушень закону прокурор або його  заступник  у
межах своєї компетенції мають право:
     1)  опротестовувати  акти  Прем'єр-міністра України, Кабінету
Міністрів  України,  Ради  міністрів  Автономної  Республіки Крим,
міністерств    та  інших  центральних  органів  виконавчої  влади,
виконавчих    органів    місцевих   Рад,   підприємств,   установ,
організацій,   громадських   об'єднань,  а  також  рішення  і  дії
посадових  осіб;  {  Пункт  перший  частини  другої  статті  20 із
змінами,  внесеними  згідно  із Законом N 2663-III ( 2663-14 ) від
12.07.2001 }
     2)  вносити  подання  або  протест  на  рішення  місцевих Рад
залежно  від  характеру  порушень;  {  Пункт другий частини другої
статті  20  із  змінами,  внесеними  згідно  із Законом N 2663-III
( 2663-14 ) від 12.07.2001 }
     3) порушувати у  встановленому  законом  порядку  кримінальну
справу,  дисциплінарне    провадження    або    провадження    про
адміністративне правопорушення, передавати  матеріали  на  розгляд
громадських організацій;
     4) давати приписи про усунення очевидних порушень закону;
     5)  вносити  подання  до  державних   органів,    громадських
організацій і посадовим особам про  усунення  порушень  закону  та
умов, що їм сприяли;
     6)  звертатись  до  суду з заявами про захист прав і законних
інтересів   громадян,   держави,  а  також  підприємств  та  інших
юридичних  осіб.  {  Пункт  6 частини другої статті 20 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 762-IV ( 762-15 ) від 15.05.2003 }
{ Стаття 20  із змінами, внесеними згідно із Законом N 3662-12 від
26.11.93 }

Стаття 21. Протест прокурора

     Протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором,
його заступником до органу, який його видав, або  до  вищестоящого
органу. У  такому  ж  порядку  приноситься  протест  на  незаконні
рішення чи дії посадової особи.

     У протесті прокурор ставить питання про скасування  акта  або
приведення його у відповідність  з  законом,  а  також  припинення
незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права.

     Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає
обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою  у
десятиденний строк після його надходження. Про  наслідки  розгляду
протесту в цей же строк повідомляється прокурору.

     У  разі  відхилення  протесту  або ухилення від його розгляду
прокурор може звернутися  з  заявою  до  суду  про  визнання  акта
незаконним.  Заяву  до  суду може бути подано протягом п'ятнадцяти
днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту  або
закінчення  передбаченого законом строку для його розгляду. Подача
такої заяви зупиняє дію правового акта.
{ Офіційне тлумачення положення частини четвертої статті 21 див. в
Рішенні  Конституційного  Суду  N  11-рп/2011  ( v011p710-11 ) від
12.10.2011 }

Стаття 23. Подання прокурора

     Подання  з  вимогами  усунення  порушень  закону,  причин цих
порушень  і  умов,  що  їм  сприяють,  вноситься  прокурором, його
заступником   у   державний   орган,  громадську  організацію  або
посадовій  особі,  які  наділені  повноваженням  усунути порушення
закону,   і  підлягає  невідкладному  розгляду.  Не  пізніш  як  у
місячний  строк  має  бути  вжито  відповідних заходів до усунення
порушень  закону,  причин  та умов, що їм сприяють, і про наслідки
повідомлено прокурору.

     Колегіальний орган, якому  внесено  подання,  повідомляє  про
день засідання прокурору, який вправі особисто взяти участь у його
розгляді.

Стаття 25. Вимоги до документів прокурорського реагування

     У   протесті,   поданні,   приписі  або  постанові  прокурора
обов'язково  зазначається,  ким і яке положення закону порушено, в
чому  полягає  порушення  та  що і в який строк посадова особа або
орган мають вжити до його усунення.

Стаття 46-2. Підстави для звільнення працівників
                  прокуратури

     Прокурори і  слідчі  можуть  бути  звільнені  з   роботи   на
загальних підставах, передбачених законодавством про працю.

     Прокурори   і   слідчі   підлягають   звільненню   з  органів
прокуратури,  у  тому  числі з позбавленням класного чину, також у
таких  випадках:  {  Абзац  перший  частини  другої статті 46-2 із
змінами,  внесеними  згідно  із  Законом N 4711-VI ( 4711-17 ) від
17.05.2012 }

     1) недотримання  пов'язаних  із проходженням служби в органах
прокуратури вимог,  передбачених частиною шостою статті  46  цього
Закону, та інших вимог і обмежень, які встановлюються законом;

     2) порушення  "Присяги працівника прокуратури" чи відмови від
її прийняття;

     3) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо них;

     4) за   результатами   атестації   у   разі   невідповідності
працівника займаній посаді;

     5) припинення громадянства України;

     6) притягнення  до  відповідальності  згідно з Дисциплінарним
статутом прокуратури України ( 1796-12 );

     7)  набрання  законної  сили  судовим рішенням, відповідно до
якого працівника притягнуто до відповідальності за адміністративне
корупційне правопорушення;
{  Частину другу статті 46-2 доповнено пунктом 7 згідно із Законом
N 4711-VI ( 4711-17 ) від 17.05.2012 }

     8)  у  разі неможливості або відсутності згоди на переведення
на іншу посаду у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій
особі.
{  Частину другу статті 46-2 доповнено пунктом 8 згідно із Законом
N 4711-VI ( 4711-17 ) від 17.05.2012 }

     Прокурори   або   слідчі   прокуратури,  яких  притягнуто  до
відповідальності   за   вчинення   злочину  або  адміністративного
корупційного  правопорушення,  звільняються  з  роботи  (служби) у
триденний  строк  з  дня отримання відповідним органом прокуратури
копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили.
{  Статтю  46-2  доповнено  частиною  третьою  згідно  із  Законом
N 4711-VI ( 4711-17 ) від 17.05.2012 }
{  Закон  доповнено  статтею  46-2  згідно  із  Законом  N 2889-VI
( 2889-17 ) від 23.12.2010 }

http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/178 … 2562628124

41

Полномочия большие у Прокурора. Было бы желание защищать наши права..

42

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

                          Р І Ш Е Н Н Я
                   КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ

              у справі за конституційним зверненням
     товариства з обмеженою відповідальністю "Амальгама Люкс"
               щодо офіційного тлумачення положення
            частини четвертої статті 21 Закону України
                        "Про прокуратуру"

м. Київ                                           Справа N 1-20/20
12 жовтня 2011 року
N 11-рп/2011
3. Конституційний Суд України,  вирішуючи питання, порушені в
конституційному зверненні, виходить з такого.

     Україну проголошено правовою державою,  у якій закони та інші
нормативно-правові  акти приймаються на основі Конституції України
( 254к/96-ВР ) і повинні відповідати їй (стаття 1,  частини перша,
друга статті 8 Основного Закону України) ( 254к/96-ВР ).

     Законодавча функція  держави  вимагає  забезпечення виконання
прийнятих законів.  В Україні контроль  і  нагляд  за  додержанням
законів здійснюють відповідні державні органи.  Функцію нагляду за
додержанням і застосуванням законів згідно з пунктом 9 розділу  XV
"Перехідні  положення"  Конституції України ( 254к/96-ВР ) виконує
прокуратура України  до  введення  в  дію  законів,  що  регулюють
діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів.
Оскільки відповідно до припису частини другої статті 19  Основного
Закону України ( 254к/96-ВР ) органи державної влади,  їх посадові
особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у
спосіб,  що  передбачені  Конституцією  ( 254к/96-ВР ) та законами
України,  то прокуратура України згідно зі статтею 123 Конституції
України  (  254к/96-ВР ) виконує вказану функцію через визначені в
Законі ( 1789-12 ) правові механізми (способи, засоби).

     Здійснюючи нагляд за  додержанням  і  застосуванням  законів,
прокурор  має  право  опротестовувати акти органів,  рішення і дії
посадових осіб (пункти 1,  2 частини  другої  статті  20,  частина
перша статті 21 Закону) ( 1789-12 ),  а також звертатися до суду з
заявами про захист прав і законних  інтересів  громадян,  держави,
підприємств та  інших  юридичних  осіб  (пункт  6  частини  другої
статті 20,  частина четверта статті 21 Закону) ( 1789-12 ).  Одним
із  засобів  реагування  на порушення законів органом чи посадовою
особою є  звернення  прокурора  до  суду,  які  конкретизуються  в
окремих видах судочинства.  Отже, в Законі ( 1789-12 ) передбачено
гарантію забезпечення реалізації протесту прокурора, незалежно від
того,  принесено його органу чи посадовій особі,  шляхом звернення
до суду у випадках,  коли протест прокурора на незаконні  рішення,
дії  чи  бездіяльність  було  відхилено  або  взагалі залишено без
реагування суб'єктом, якому його принесено.

     Вказаний висновок  узгоджується  з  Рішенням  Конституційного
Суду України від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 ( v015p710-02 ), у
якому  зазначено,  що  зі  змісту  частини   другої   статті   124
Конституції України ( 254к/96-ВР ) щодо поширення юрисдикції судів
на всі правовідносини, які виникають у державі, випливає, що кожен
із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися
до суду за його вирішенням і таке  право  не  може  бути  обмежене
законом, іншими   нормативно-правовими   актами   (абзаци  третій,
восьмий пункту 3 мотивувальної частини,  перше  речення  пункту  1
резолютивної частини) ( v015p710-02 ).

     Конституційне право   на   звернення   до  суду  за  захистом
інтересів громадянина або держави  прокурор  може  реалізувати  як
одразу  після  постановлення  органом  акта  (рішення),  прийняття
посадовою  особою  рішення,  вчинення  нею   дій   або   допущення
бездіяльності,  які  прокурор  оспорює,  так  і після використання
такого   засобу   прокурорського   реагування,   як   протест.Таке
твердження   відповідає   правовій  позиції  Конституційного  Суду
України,  викладеній у Рішенні від 16 квітня 2009 року N 7-рп/2009
(  v007p710-09  )  (абзаци  другий,  третій пункту 5 мотивувальної
частини).

     Виходячи із зазначених правових позицій,  Конституційний  Суд
України розглядає  і  положення частини четвертої статті 21 Закону
( 1789-12 ) в тому розумінні,  що воно не обмежує право  прокурора
на  звернення  до  суду  стосовно  будь-якого  суб'єкта,  чиї акти
(рішення), дії чи бездіяльність він оспорює.

     З огляду на викладене Конституційний Суд України  вважає,  що
положення  частини  четвертої  статті  21  Закону  (  1789-12  ) в
системному  зв'язку  з  положеннями  частини  другої  статті   124
Конституції України ( 254к/96-ВР ), пунктів 1, 2, 6 частини другої
статті 20,  частини першої статті 21 Закону ( 1789-12 ) передбачає
право  прокурора  у разі відхилення протесту або ухилення від його
розгляду звернутися до  суду  про  визнання  незаконними  як  акта
відповідного органу,  так і рішень, дій чи бездіяльності посадової
особи.

     На підставі наведеного та керуючись статтями  147,  150,  153
Конституції України ( 254к/96-ВР ),  статтями 51,  63, 65, 67, 69,
частиною першою статті 95 Закону України "Про  Конституційний  Суд
України" ( 422/96-ВР ), Конституційний Суд України

                          в и р і ш и в:

http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/v01 … ed20120613

43

У своїй відповіді Прокуратура м. Біла Церква посилається на  Рішення  Конституційного суду України від 19.06.2001 № 9-рп/2001 – що (С) види і розміри соціальних послуг і виплат потерпілим встановлюються державою з урахуванням її можливостей.
Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 93 народних депутатів України [...]
Конституційний Суд; Рішення від 19.06.2001 № 9-рп/2001
Документ v009p710-01, остання версія - Прийняття від 19.06.2001
http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/v009p710-01
І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

                          Р І Ш Е Н Н Я
                   КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ

               Рішення Конституційного Суду України
         у справі за конституційним поданням 93 народних
     депутатів України щодо відповідності Конституції України
       (конституційності) положення абзацу другого пункту 2
     про визначення стажу наукової роботи "з дати присудження
         наукового ступеня або присвоєння вченого звання"
        Постанови Кабінету Міністрів України "Про перелік
      посад наукових працівників державних наукових установ,
      організацій та посад науково-педагогічних працівників
        державних вищих навчальних закладів III-IV рівнів
          акредитації, перебування на яких дає право на
         одержання пенсії та грошової допомоги при виході
       на пенсію відповідно до Закону України "Про наукову
      і науково-технічну діяльність" від 27 травня 1999 року
               (справа щодо стажу наукової роботи)

     м. Київ, 19 червня 2001 року               Справа N 1-37/2001
4. Вирішуючи  спір,  Конституційний  Суд  України  виходить з
принципів верховенства права,  найвищої юридичної сили Конституції
України.

     4.1. Україна   є  правовою  державою  (стаття  1  Конституції
України),  а в правовій державі існує сувора ієрархія  нормативних
актів,  відповідно  до  якої  постанови  та  інші  рішення органів
виконавчої  влади  мають  підзаконний  характер   і   не   повинні
викривляти  сутність  і зміст законів.  Положення Постанови N 923,
яке  розглядається,  не  лише  суперечить,   а   фактично   блокує
реалізацію  відповідних  положень  Закону  України  "Про наукову і
науково-технічну діяльність".

Пунктами 1 і 6 частини першої статті 92  Конституції  України
встановлено,  що  виключно  законами  України визначаються права і
свободи людини і громадянина,  гарантії цих прав і свобод,  основи
соціального захисту,  форми і види пенсійного забезпечення, засади
регулювання праці тощо.
…. Стосовно мого питання нічого немає…
………………………………………………………..
Ще один документ, на який посилається Прокуратура
Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради [...]
Конституційний Суд; Рішення, Окрема думка від 08.10.2008 № 20-рп/2008
Документ v020p710-08, чинний, остання версія - Прийняття від 08.10.2008
http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/v020p710-08

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

                          Р І Ш Е Н Н Я
                   КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ

        у справі за конституційним поданням Уповноваженого
     Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності
         Конституції України (конституційності) положень
           підпункту "б" підпункту 4 пункту 3 статті 7
               Закону України "Про страхові тарифи
      на загальнообов'язкове державне соціальне страхування
       від нещасного випадку на виробництві та професійного
       захворювання, які спричинили втрату працездатності",
          пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9,
          абзаців другого, третього пункту 10, пункту 11
           розділу I Закону України "Про внесення змін
       до Закону України "Про загальнообов'язкове державне
           соціальне страхування від нещасного випадку
           на виробництві та професійного захворювання,
              які спричинили втрату працездатності"
                  (справа про страхові виплати)

м. Київ                                         Справа N 1-32/2008
8 жовтня 2008 року
N 20-рп/2008
Тут взагалі йдется про страхові  тарифи при нещасних випадках на виробництві…
Вочевидь, мені натякають на «3. Відповідно до вимог статей 1,  3, частини четвертої статті
43, частин   першої   та  другої  статті  46  Конституції  України
( 254к/96-ВР ) Україна як соціальна держава, зміст і спрямованість
діяльності  якої визначають права і свободи людини та їх гарантії,
проголосила право громадян на належні,  безпечні і  здорові  умови
праці,  соціальний  захист,  що включає право на забезпечення їх у
разі  повної,  часткової  або  тимчасової  втрати  працездатності,
втрати  годувальника;  право  на  соціальний  захист  гарантується
загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за  рахунок
страхових внесків громадян,  підприємств, установ і організацій, а
також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.»
Але я вже своє відпрацювала, досягла пенсійного віку і мені судовим Рішення м призначен ОСНОВНА пенсія в розмірі згідно Ст.54 Чорноб Зак.  Ст..28 Пенс. Закону.
Принцип соціального захисту громадян втілений у ратифікованих
Україною  міжнародних  актах  - Міжнародному пакті про економічні,
соціальні і культурні права 1966 року (  995_042  ),  Європейській
соціальній хартії (переглянутій) 1996 року ( 994_062 ),  Конвенції
про захист  прав  людини  і  основоположних   свобод   1950   року
( 995_004 ),  а також у рішеннях Європейського суду з прав людини.
Зокрема, у статті 12  Європейської  соціальної  хартії  1996  року
( 994_062  )  зазначається,  що  держава  зобов'язана підтримувати
функціонування системи соціального  забезпечення,  її  задовільний
рівень, докладати зусиль для її поступового посилення тощо.

А от окрема думка:
5. Конституційний  Суд  України  у  своїх попередніх рішеннях
неодноразово висловлював правові позиції  стосовно  недопустимості
звуження  конституційних  прав  і  свобод людини і громадянина,  а
також давав їх визначення.

     Поняття "звуження змісту та обсягу прав  і  свобод  людини  і
громадянина",   яке   вживається   в   частині  третій  статті  22
Конституції  України  (  254к/96-ВР  ),  розкривається  у  Рішенні
Конституційного Суду  України  від 11 жовтня 2005 року N 8-рп/2005
( v008p710-05 ) (справа про рівень пенсії і щомісячного  довічного
грошового  утримання):  "Зміст  прав  і свобод людини - це умови і
засоби,  які визначають матеріальні та духовні можливості  людини,
необхідні  для  задоволення потреб її існування і розвитку.  Обсяг
прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей,  які
характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь
прояву та виражені у певних одиницях виміру.  Звуження змісту прав
і   свобод   означає  зменшення  ознак,  змістовних  характеристик
можливостей людини,  які відображаються  відповідними  правами  та
свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав
і свобод - це зменшення кола суб'єктів,  розміру території,  часу,
розміру   або   кількості   благ   чи  будь-яких  інших  кількісно
вимірюваних  показників  використання  прав  і  свобод,  тобто  їх
кількісної характеристики"   (пункт   4   мотивувальної   частини)
( v008p710-05 ).

У Рішенні   Конституційного   Суду  України  від  22  вересня
2005 року  N  5-рп/2005  (  v005p710-05  )  (справа  про  постійне
користування    земельними   ділянками)   визначено:   "Скасування
конституційних прав і  свобод  -  це  їх  офіційна  (юридична  або
фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх
обмеженням.  У  традиційному  розумінні  діяльності  визначальними
поняття  змісту  прав  людини  є  умови  і засоби,  які становлять
можливості людини,  необхідні для задоволення потреб її  існування
та  розвитку.  Обсяг  прав  людини  -  це їх сутнісна властивість,
виражена   кількісними   показниками   можливостей   людини,   які
відображені   відповідними   правами,   що   не  є  однорідними  і
загальними.  Загальновизнаним є правило,  згідно з  яким  сутність
змісту  основного  права  в  жодному  разі  не може бути порушена"
(підпункт 5.2 пункту 5 мотивувальної частини) ( v005p710-05 ).

     Правову позицію  Конституційного  Суду  України  викладено  в
Рішенні  від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 ( v0a6p710-07 ) (справа
про соціальні  гарантії  громадян):  "Утверджуючи  і  забезпечуючи
права  і  свободи  громадян,  держава  окремими  законами  України
встановила певні соціальні пільги,  компенсації і гарантії,  що  є
складовою  конституційного права на соціальний захист і юридичними
засобами здійснення цього права,  а  тому  відповідно  до  частини
другої статті 6,  частини другої статті 19,  частини першої статті
68    Конституції    України    (    254к/96-ВР    )    вони     є
загальнообов'язковими,   однаковою   мірою   мають   додержуватися
органами державної влади,  місцевого самоврядування, їх посадовими
особами.  Невиконання  державою  своїх соціальних зобов'язань щодо
окремих осіб ставить громадян у нерівні  умови,  підриває  принцип
довіри  особи  до держави,  що закономірно призводить до порушення
принципів соціальної,  правової держави" (підпункт  3.2  пункту  3
мотивувальної частини) ( v0a6p710-07 ).

Отже, Рішення  суперечить зазначеним позиціям Конституційного
Суду  України,  що  є  додатковим  аргументом   неконституційності
оспорюваних  положень  підпункту "б" підпункту 4 пункту 3 статті 7
Закону N 2272-III ( 2272-14 ), пункту 1, абзацу третього пункту 5,
пункту 9, абзаців другого, третього пункту 10, пункту 11 розділу I
Закону N 717-V ( 717-16 ).

Суддя Конституційного Суду України                       М.Маркуш

Ну і ще одне Рішення:  Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями 49 народних депутатів [...]
Конституційний Суд; Рішення від 26.12.2011 № 20-рп/2011
Документ v020p710-11, чинний, остання версія - Прийняття від 26.12.2011

44

http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/v020p710-11

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
                          Р І Ш Е Н Н Я                    КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
              у справі за конституційними поданнями                   49 народних депутатів України,                   53 народних депутатів України                  і 56 народних депутатів України               щодо відповідності Конституції України              (конституційності) пункту 4 розділу VII               "Прикінцеві положення" Закону України             "Про Державний бюджет України на 2011 рік" 
м. Київ                                         Справа N 1-42/2011 26 грудня 2011 року N 20-рп/2011 
     Конституційний Суд України у складі суддів:
     Головіна Анатолія Сергійовича - головуючого,
     Бауліна Юрія Васильовича,
     Бринцева Василя Дмитровича,
     Вдовіченка Сергія Леонідовича,
     Гультая Михайла Мирославовича,
     Запорожця Михайла Петровича,
     Кампа Володимира Михайловича,
     Колоса Михайла Івановича,
     Пасенюка Олександра Михайловича,
     Сергейчука Олега Анатолійовича,
     Стрижака Андрія Андрійовича,
     Шаптали Наталі Костянтинівни - доповідача,
     Шишкіна Віктора Івановича,
     розглянув на  пленарному  засіданні справу за конституційними поданнями 49 народних депутатів  України,  53  народних  депутатів України   і  56  народних  депутатів  України  щодо  відповідності Конституції України ( 254к/96-ВР  )  (конституційності)  пункту  4 розділу  VII  "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 23  грудня  2010  року  N  2857-VI ( 2857-17  )  (Відомості Верховної Ради України,  2011 р.,  N 7-8, ст. 52) з наступними змінами (далі - Закон).
     Приводом для розгляду справи згідно зі статтями 39, 40 Закону України "Про  Конституційний  Суд  України"  (  422/96-ВР  ) стали конституційні подання 49 народних депутатів України,  53  народних депутатів України і 56 народних депутатів України.
     Підставою для  розгляду справи відповідно до статті 71 Закону України  "Про  Конституційний  Суд  України"  (  422/96-ВР   )   є твердження   суб'єктів   права   на   конституційне   подання  про неконституційність пункту 4  розділу  VII  "Прикінцеві  положення" Закону ( 2857-17 ).
     Заслухавши суддю-доповідача   Шапталу   Н.К.   та  дослідивши матеріали справи,  у тому  числі  позиції,  які  висловили  Голова Верховної Ради України, Прем'єр-міністр України, Комітет Верховної Ради України  з  питань  соціальної  політики  та  праці,  Комітет Верховної  Ради  України  з питань бюджету,  Міністерство фінансів України, Пенсійний фонд України, Конституційний Суд України
                        у с т а н о в и в:
     1. Суб'єкти права на  конституційне  подання  -  49  народних депутатів  України,  53  народних  депутати  України,  56 народних депутатів України - звернулися до Конституційного Суду  України  з клопотаннями визнати таким,  що не відповідає статтям 1,  3, 6, 8, 16,  частині п'ятій статті 17,  частині другій статті 19,  статтям 21,  22,  частині першій статті 43,  статтям 46,  48,  58, 64, 75, пункту 3 частини першої статті 85,  пунктам 1,  6 частини  першої, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95,  статтям 116, 117 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (є неконституційним),  пункт  4  розділу  VII  "Прикінцеві положення" Закону ( 2857-17 ).
     Згідно з пунктом 4 розділу VII "Прикінцеві положення"  Закону ( 2857-17 ) у 2011 році норми і положення статей 39,  50,  51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний  захист  громадян,  які постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи"  (  796-12  ), статті 6  Закону  України  "Про  соціальний  захист  дітей  війни" ( 2195-15 ), статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб,  звільнених з  військової служби, та деяких інших осіб" ( 2262-12 ) застосовуються у порядку та розмірах,  встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи  з наявного  фінансового  ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
     Народні депутати України вважають,  що Верховна Рада  України цим  Законом  (  2857-17 ) надала Кабінету Міністрів України право визначати  порядок  та  розміри  соціальних  виплат,  передбачених названими  законами,  змінювати  розміри соціальних виплат залежно від наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду  України на   2011  рік,  чим  обмежила  конституційні  права  громадян  на соціальний захист.
     Автори клопотань також стверджують,  що предметом регулювання закону   про   Державний   бюджет   України  є  вичерпний  перелік правовідносин,  визначений Конституцією України ( 254к/96-ВР )  та Бюджетним  кодексом  України  (  2456-17  ),  до  якого не входить вирішення питання  щодо  особливостей  застосування  інших  чинних законодавчих актів.
     2. Конституційний   Суд   України,   вирішуючи   порушені   в конституційних поданнях питання, виходить з такого.
     За Основним  Законом  України  (  254к/96-ВР  )   Україна   є демократична, соціальна,     правова     держава     (стаття    1) ( 254к/96-ВР );  права і свободи людини та їх гарантії  визначають зміст  і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3) ( 254к/96-ВР );  в Україні визнається і діє  принцип  верховенства права (частина перша статті 8) ( 254к/96-ВР ); усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та  правах  (стаття  21)  (  254к/96-ВР  ); конституційні  права  і  свободи  гарантуються  і  не  можуть бути скасовані, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів  не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частини друга,  третя статті 22) ( 254к/96-ВР ); громадяни мають  рівні  конституційні  права  і  свободи  та є рівними перед законом (частина  перша  статті  24)  (  254к/96-ВР  );  громадяни України мають право на соціальний захист (частина перша статті 46) ( 254к/96-ВР ); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені,  крім випадків, передбачених Конституцією України ( 254к/96-ВР ) (частина перша статті 64) ( 254к/96-ВР ).
     2.1. Згідно з частиною  першою  статті  46  Основного  Закону України ( 254к/96-ВР ) громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної,  часткової  або тимчасової втрати працездатності,  втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин,  а також  у  старості  та  в  інших випадках,  передбачених  законом.  Із  цим  конституційним  правом громадян кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення.
     У Конституції України (  254к/96-ВР  )  передбачено  гарантії прав громадян на соціальний захист,  зокрема такі,  як законодавче закріплення основ соціального захисту,  форм  і  видів  пенсійного забезпечення  (пункт  6  частини першої статті 92) ( 254к/96-ВР ), визначення джерел  державного  соціального  забезпечення  (частина друга статті 46) ( 254к/96-ВР ),  контроль за використанням коштів Державного бюджету України (стаття 98) ( 254к/96-ВР ).
     Розміри соціальних виплат залежать від  соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий  рівень  для  себе  і  своєї  сім'ї, гарантоване статтею 48 Конституції України ( 254к/96-ВР ).
     На залежність    розмірів   соціальних   виплат   особі   від економічних чинників вказав і Конституційний Суд України, зокрема, у  Рішенні  від  19 червня 2001 року N 9-рп/2001 ( v009p710-01 ) у справі щодо стажу наукової роботи, зазначивши, що право на пенсію, її   розмір   та  суми  виплат  можна  пов'язувати  з  фінансовими можливостями     держави,     з      економічною      доцільністю, соціально-економічними  обставинами  у  той  чи  інший  період  її розвитку,    а    також    з    часом    ухвалення     відповідних нормативно-правових актів.
     Крім того,  у  Рішенні  від  8  жовтня 2008 року N 20-рп/2008 ( v020p710-08 ) у справі про страхові виплати  Конституційний  Суд України  вказав,  що  види  і  розміри соціальних послуг та виплат потерпілим,  які здійснюються і відшкодовуються Фондом соціального страхування  від  нещасних  випадків на виробництві та професійних захворювань України,  встановлюються державою з  урахуванням  його фінансових можливостей.
     Конституційний Суд  України,  вирішуючи це питання,  враховує також положення актів міжнародного права.  Так,  згідно зі статтею 22 Загальної декларації прав людини ( 995_015 ) розміри соціальних виплат  і  допомоги  встановлюються   з   урахуванням   фінансових можливостей держави.  Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував,  що здійснення   соціально-економічних   прав   людини  значною  мірою залежить від становища  в  державах,  особливо  фінансового.  Такі положення   поширюються   й   на  питання  допустимості  зменшення соціальних виплат,  про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12 жовтня 2004 року.
     Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання  принципу  пропорційності між  соціальним  захистом  громадян  та  фінансовими  можливостями держави,  а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
     Конституційний Суд  України  виходить із того,  що додержання конституційних   принципів   соціальної   і   правової    держави, верховенства  права  (стаття  1,  частина перша статті 8 Основного Закону України) ( 254к/96-ВР ) обумовлює здійснення  законодавчого регулювання  суспільних  відносин  на  засадах  справедливості  та розмірності з урахуванням обов'язку  держави  забезпечувати  гідні умови життя кожному громадянину України.
     У рішеннях   від   2   листопада   2004   року  N  15-рп/2004 ( v015p710-04  ),  від  24   березня   2005   року   N   2-рп/2005 ( v002p710-05   ),   від   20   червня   2007   року  N  5-рп/2007 ( v005p710-07 ) Конституційний  Суд  України  сформулював  правові позиції  стосовно такого елемента принципу верховенства права,  як пропорційність  (розмірність).  Крім  того,  згідно   з   правовою позицією Конституційного  Суду  України,  викладеною у Рішенні від 17 березня 2005 року N 1-рп/2005 (  v001p710-05  )  у  справі  про надання   допомоги   по   тимчасовій   непрацездатності,   держава зобов'язана  відповідним  чином  регулювати  економічні   процеси, встановлювати  і  застосовувати  справедливі  та  ефективні  форми перерозподілу суспільного доходу з  метою  забезпечення  добробуту всіх громадян.
     Таким чином,  передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними.  Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою,  зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом  пропорційного  перерозподілу  коштів  з  метою  збереження балансу  інтересів  усього  суспільства.  Крім  того,  такі заходи можуть  бути  обумовлені  необхідністю  запобігання  чи   усунення реальних загроз економічній безпеці України,  що згідно з частиною першою  статті  17  Конституції   України   (   254к/96-ВР   )   є найважливішою функцією держави.  Водночас зміст основного права не може бути порушений,  що є загальновизнаним правилом, на що вказав Конституційний Суд  України  у  Рішенні  від  22 вересня 2005 року N 5-рп/2005 ( v005p710-05 ) у  справі  про  постійне  користування земельними  ділянками.  Неприпустимим  також є встановлення такого правового регулювання,  відповідно до якого розмір  пенсій,  інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України ( 254к/96-ВР ),  і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати  її  людську  гідність,  що   суперечитиме   статті   21 Конституції України ( 254к/96-ВР ).
     Отже, зміна  механізму  нарахування  певних  видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться  під  сумнів  сама  сутність  змісту права на соціальний захист.
     З огляду на викладене Конституційний Суд України  вважає,  що оспорювані  положення  Закону ( 2857-17 ) не суперечать статтям 8, 21, 22, 46, 48, 64 Конституції України ( 254к/96-ВР ).
     2.2. За  Основним  Законом  України  (  254к/96-ВР  )  органи законодавчої,   виконавчої   та   судової  влади  здійснюють  свої повноваження у встановлених Конституцією України  (  254к/96-ВР  ) межах і відповідно до законів України та зобов'язані діяти лише на підставі,  в  межах  повноважень  та  у  спосіб,  що   передбачені Конституцією  (  254к/96-ВР  )  та законами України (частина друга статті 6,  частина  друга  статті  19)  (  254к/96-ВР  );  Кабінет Міністрів України   у   своїй  діяльності  керується  Конституцією ( 254к/96-ВР   )   та   законами   України,   здійснює   визначені Конституцією  (  254к/96-ВР  )  та  законами України повноваження, видає постанови і розпорядження в межах своєї компетенції (частина третя статті 113,  пункт 10 статті 116,  частина перша статті 117) ( 254к/96-ВР ).
     Відповідно до  Конституції  України  (  254к/96-ВР  )  основи соціального   захисту,   форми   і  види  пенсійного  забезпечення визначаються виключно законами України  (пункт  6  частини  першої статті  92) ( 254к/96-ВР );  Кабінет Міністрів України повноважний вживати  заходів  щодо  забезпечення  прав  і  свобод   людини   і громадянина  та  проводити  політику  у  сфері соціального захисту (пункти 2, 3 статті 116) ( 254к/96-ВР ).
     Невід'ємною складовою   здійснення   правового    регулювання відносин  у  сфері соціального забезпечення є визначення правового механізму та державних  органів,  на  які  покладається  обов'язок виконання  соціальної політики держави у цій сфері.  Одним з таких органів і є Кабінет Міністрів України,  який згідно  з  пунктом  2 частини  першої  статті  20  Закону України "Про Кабінет Міністрів України" ( 2591-17 ) забезпечує  проведення  державної  соціальної політики,  соціальний  захист  громадян  та  вживає  заходів  щодо підвищення реальних доходів населення.
     У Рішенні від 2 березня 1999 року N 2-рп/99 ( v002p710-99 ) у справі  про  комунальні послуги Конституційний Суд України вказав, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України; політика соціального захисту  є  складовою  частиною  внутрішньої  соціальної  політики держави, забезпечення її проведення, відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України (  254к/96-ВР  ),  здійснюється  Кабінетом Міністрів України.
     Кабінет Міністрів  України  як  вищий орган у системі органів виконавчої   влади   наділений   конституційними    повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств,  інших органів виконавчої влади, до яких належить і Пенсійний фонд України.
     Відповідно до   Положення   про   Пенсійний   фонд    України ( 384/2011  )  бюджет  Пенсійного  фонду  України  затверджує Уряд України.
     Таким чином,  Кабінет  Міністрів  України  є  органом,   який забезпечує  проведення  державної  політики у соціальній сфері,  а Пенсійний фонд України - органом,  який реалізує таку політику,  в тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України.
     Конституційний Суд  України в Рішенні від 20 червня 2001 року N 10-рп/2001 ( v010p710-01 )  у  справі  про  виплату  і  доставку пенсій та  грошової  допомоги  вказав,  що  Основний Закон України ( 254к/96-ВР ) закріплює основоположні засади  права  на  державну соціальну   допомогу   громадянам  і  відносить  до  законодавчого регулювання механізм його реалізації.
     Так, в  одних  законах  безпосередньо   встановлено   розміри соціальних   виплат,   а   в  інших  їх  визначення  віднесено  до повноважень Кабінету Міністрів України.  Зокрема, у частині першій статті   5   Закону   України  "Про  державну  соціальну  допомогу малозабезпеченим  сім'ям"  (  1768-14  )  передбачено,  що  розмір державної   соціальної   допомоги   визначається  як  різниця  між прожитковим мінімумом для сім'ї та  її  середньомісячним  сукупним доходом,  який обчислюється за методикою,  встановленою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у  сфері  праці та соціальної політики, але цей розмір не може бути більшим ніж 75 відсотків прожиткового мінімуму для сім'ї.  Відповідно до положень законів  України  "Про  статус  і соціальний захист громадян,  які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ),  "Про соціальний  захист  дітей  війни"  (  2195-15  )  та "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" ( 2262-12 ) визначення порядку та розмірів соціальних виплат віднесено до відання Кабінету Міністрів України.
     Таким чином,  Верховна Рада  України,  доповнивши  пунктом  4 розділ  VII  "Прикінцеві  положення" Закону України "Про Державний бюджет України  на  2011  рік"  (  2857-17  ),  визначила  Кабінет Міністрів   України  державним  органом,  який  має  забезпечувати реалізацію встановлених законами України соціальних прав громадян, тобто надала право Кабінету Міністрів України визначати порядок та розміри соціальних виплат виходячи з наявного фінансового  ресурсу бюджету  Пенсійного  фонду  України,  що  узгоджується з функціями Уряду України,  визначеними в пунктах 2,  3 статті 116 Конституції України ( 254к/96-ВР ).
     Отже, пункт  4  розділу  VII  "Прикінцеві  положення"  Закону ( 2857-17 ) не суперечить  пункту  6  частини  першої  статті  92, статтям 116, 117 Конституції України ( 254к/96-ВР ).
     2.3. За  змістом  статті  63  Закону  України  "Про  статус і соціальний   захист   громадян,    які    постраждали    внаслідок Чорнобильської  катастрофи"  (  796-12 ),  статті 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" ( 2195-15 ),  статті 8  Закону України  "Про пенсійне забезпечення осіб,  звільнених з військової служби,  та деяких інших осіб" ( 2262-12  )  виплати,  передбачені статтями  39,  50,  51,  52,  54  Закону  України  "Про  статус  і соціальний   захист   громадян,    які    постраждали    внаслідок Чорнобильської  катастрофи"  ( 796-12 ),  статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" ( 2195-15 ),  статтями 14, 22, 37,  частиною  третьою  статті  43  Закону  України  "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"  (  2262-12  ),  фінансуються  за  рахунок коштів Державного бюджету України.
     Метою і особливістю закону про  Державний  бюджет  України  є забезпечення  належних  умов для реалізації положень інших законів України,  які передбачають фінансові  зобов'язання  держави  перед громадянами,  спрямовані  на їх соціальний захист,  у тому числі й надання пільг,  компенсацій  і  гарантій  (пункт  4  мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 (  v0a6p710-07  )  у  справі  про  соціальні  гарантії громадян).
     Бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між  громадянами  і територіальними   громадами;  держава  прагне  до  збалансованості бюджету України (частини перша,  третя статті 95 Основного  Закону України) ( 254к/96-ВР ).
     У Рішенні   від   27   листопада   2008   року  N  26-рп/2008 ( v026p710-08   )   у   справі   про    збалансованість    бюджету Конституційний  Суд  України вказав,  що положення частини третьої статті 95  Конституції  України  (  254к/96-ВР  )  щодо  прагнення держави  до збалансованості бюджету України у системному зв'язку з положеннями частини другої  цієї  статті,  статті  46  Конституції України  (  254к/96-ВР  )  треба розуміти як намагання держави при визначенні законом про Державний бюджет України доходів і видатків та прийнятті законів,  інших нормативно-правових актів, які можуть вплинути на доходну і  видаткову  частини  бюджету,  дотримуватися рівномірного  співвідношення  між  ними.  У Рішенні від 16 березня 2004 року N 6-рп/2004 (  v006p710-04  )  у  справі  про  друковані періодичні видання Конституційний Суд України також наголосив,  що прагнення держави до збалансованості та наповнення бюджету України реалізується  через  визначення  джерел  надходження до державного бюджету і потреб на видатки.
     З огляду на зазначене Конституційний  Суд  України  розглядає принцип  збалансованості  бюджету  як  один з визначальних поряд з принципами  справедливості  та  пропорційності   (розмірності)   у діяльності органів державної влади,  зокрема в процесі підготовки, прийняття та виконання  державного  бюджету  на  поточний  рік.  У пункті 11  частини  першої  статті  40  Бюджетного кодексу України ( 2456-17 )  встановлено,  що  предметом  регулювання  закону  про Державний  бюджет України є додаткові положення,  що регламентують процес виконання бюджету.
     Враховуючи наведене,  Конституційний   Суд   України   дійшов висновку, що  пункт  4  розділу  VII "Прикінцеві положення" Закону ( 2857-17  )  встановлює  механізм  реалізації  положень   законів України "Про статус і соціальний захист громадян,  які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ),  "Про  соціальний захист дітей війни" ( 2195-15 ),  "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" ( 2262-12 ), а тому не суперечить статті 75, пункту 3 частини першої статті 85, статті 95 Конституції України ( 254к/96-ВР ).
     Виходячи з викладеного та керуючись статтями  147,  150,  153 Конституції  України ( 254к/96-ВР ),  статтею 51,  частиною першою статті 61,  статтями 63,  65,  67,  69,  частиною першою статті 73 Закону  України  "Про  Конституційний  Суд України" ( 422/96-ВР ), Конституційний Суд України                           в и р і ш и в:
     1. Визнати   таким,   що   відповідає   Конституції   України ( 254к/96-ВР ) (є конституційним), пункт 4 розділу VII "Прикінцеві положення" Закону   України   "Про  Державний  бюджет  України  на 2011 рік" від 23  грудня  2010  року  N  2857-VI  (  2857-17  )  з наступними змінами.
     2. Рішення  Конституційного  Суду  України  є обов'язковим до виконання  на  території  України,  остаточним  і  не  може   бути оскаржене.
     Рішення Конституційного Суду України підлягає опублікуванню у "Віснику  Конституційного  Суду  України"  та  в  інших  офіційних виданнях України. 
                                        КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ

45

Подавая Заявление- Жалобу в Прокуратуру города, хотела оставить им копии Решения суда, исполнительного листа и др.  Исполнители - помощники Прокурора города- сказали, что им предоставят ВСЕ имеющиеся в ПФУ документы по запросу.
Судя по первому ответу, ПФУ не прислал ничего, кроме отписки. Значит, и не запросили. Просто отправили мою жалобу.
Ответ из Киева пришёл в одном конверте и для Прокуратуры, и для меня. Там и получила свой экземпляр...

С повторным Заявлением вообще круто. Тот помощник, который занимался - Бобраницкий О.А., ушёл в отпуск. Посмотрел написанное мною Заявление, оставила его у секретаря - и распределили другому помощнику - Козаченко В.И.  А эта прокурор очень быстро написала ответ, что и почём))), даже не зная ни мою ситуацию, не ознакомившись с Решением суда и ответом ПФУ... А зачем? Ведь в Бюджете мало денег.. Только вот этим ли должны заниматься работники Прокуратуры? Деньги считать или проверять соблюдение законности?
Об этом выше - в выдержках из Закона "О прокуратуре".

Стала сомневаться в квалификации кадров и в Прокуратуре.
Нет, не зря вышестоящие обращаются к врачам за границей. И педагогов там же ищут для своих... Точно не зря... Кому, как не им, знать о качестве образования в стране и о кадровой политике...

46

Так вот, по последнему Решению:

Заслухавши суддю-доповідача   Шапталу   Н.К.   та  дослідивши матеріали справи,  у тому  числі  позиції,  які  висловили  Голова Верховної Ради України, Прем'єр-міністр України, Комітет Верховної Ради України  з  питань  соціальної  політики  та  праці,  Комітет Верховної  Ради  України  з питань бюджету,  Міністерство фінансів України, Пенсійний фонд України, Конституційний Суд України
                        у с т а н о в и в:
     1. Суб'єкти права на  конституційне  подання  -  49  народних депутатів  України,  53  народних  депутати  України,  56 народних депутатів України - звернулися до Конституційного Суду  України  з клопотаннями визнати таким,  що не відповідає статтям 1,  3, 6, 8, 16,  частині п'ятій статті 17,  частині другій статті 19,  статтям 21,  22,  частині першій статті 43,  статтям 46,  48,  58, 64, 75, пункту 3 частини першої статті 85,  пунктам 1,  6 частини  першої, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95,  статтям 116, 117 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (є неконституційним),  пункт  4  розділу  VII  "Прикінцеві положення" Закону ( 2857-17 ).
     Згідно з пунктом 4 розділу VII "Прикінцеві положення"  Закону ( 2857-17 ) у 2011 році норми і положення статей 39,  50,  51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний  захист  громадян,  які постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи"  (  796-12  ), статті 6  Закону  України  "Про  соціальний  захист  дітей  війни" ( 2195-15 ), статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб,  звільнених з  військової служби, та деяких інших осіб" ( 2262-12 ) застосовуються у порядку та розмірах,  встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи  з наявного  фінансового  ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Вот, норми та положення статей застосовуються у порядку та розмірах,  встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи  з наявного  фінансового  ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Застосовуються когда???  При принятии судовых решений? При расчётах льгот для тех, кто выходит на пенсию?
Тогда почему тем, кому назначили и применили раньше, тоже вдруг сделали перерасчёт (???) и выплачивают лишь ЧАСТИЧНО ОСНОВНУЮ пенсию???

47

Конституційний   Суд   України,   вирішуючи   порушені   в конституційних поданнях питання, виходить з такого.
     За Основним  Законом  України  (  254к/96-ВР  )   Україна   є демократична, соціальна,     правова     держава     (стаття    1) ( 254к/96-ВР );  права і свободи людини та їх гарантії  визначають зміст  і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3) ( 254к/96-ВР );  в Україні визнається і діє  принцип  верховенства права (частина перша статті 8) ( 254к/96-ВР ); усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та  правах  (стаття  21)  (  254к/96-ВР  );
конституційні  права  і  свободи  гарантуються  і  не  можуть бути скасовані, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів  не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частини друга,  третя статті 22) ( 254к/96-ВР )

А дальше речь идёт о социальной защите. О помощи и пособих, доплатах.  Ведь везде в законодательстве ПЕНСИИ тоже перечисляются через запятую с другими выплатами: пенсии, зарплаты, пособия.
Так вот, в п. 2.1 речь идёт вовсе не об основных пенсиях, уже назначенных...

Но выводы ГЕНИАЛЬНЫ:

Неприпустимим  також є встановлення такого правового регулювання,  відповідно до якого розмір  пенсій,  інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України ( 254к/96-ВР ),  і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати  її  людську  гідність,  що   суперечитиме   статті   21 Конституції України ( 254к/96-ВР ).
     Отже, зміна  механізму  нарахування  певних  видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться  під  сумнів  сама  сутність  змісту права на соціальний захист.
З огляду на викладене Конституційний Суд України  вважає,  що оспорювані  положення  Закону ( 2857-17 ) не суперечать статтям 8, 21, 22, 46, 48, 64 Конституції України ( 254к/96-ВР ).

48

п.2.2
Відповідно до  Конституції  України  (  254к/96-ВР  )  основи соціального   захисту,   форми   і  види  пенсійного  забезпечення визначаються виключно законами України  (пункт  6  частини  першої статті  92) ( 254к/96-ВР );  ...
Кабінет Міністрів  України  як  вищий орган у системі органів виконавчої   влади   наділений   конституційними    повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств,  інших органів виконавчої влади, до яких належить і Пенсійний фонд України.
     Відповідно до   Положення   про   Пенсійний   фонд    України ( 384/2011  )  бюджет  Пенсійного  фонду  України  затверджує Уряд України.
     [b]Таким чином,  Кабінет  Міністрів  України  є  органом,   який забезпечує  проведення  державної  політики у соціальній сфері,  а Пенсійний фонд України - органом,  який реалізує таку політику,  в тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України
.

Таким чином,  Кабінет  Міністрів  України  є  органом,   який забезпечує  проведення  державної  політики у соціальній сфері,  а Пенсійний фонд України - органом,  який реалізує таку політику,  в тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України.
     Конституційний Суд  України в Рішенні від 20 червня 2001 року N 10-рп/2001 ( v010p710-01 )  у  справі  про  виплату  і  доставку пенсій та  грошової  допомоги  вказав,  що  Основний Закон України ( 254к/96-ВР ) закріплює основоположні засади  права  на  державну соціальну   допомогу   громадянам  і  відносить  до  законодавчого регулювання механізм його реалізації.
     Так, в  одних  законах  безпосередньо   встановлено   розміри соціальних   виплат,   а   в  інших  їх  визначення  віднесено  до повноважень Кабінету Міністрів України.  Зокрема, у частині першій статті   5   Закону   України  "Про  державну  соціальну  допомогу малозабезпеченим  сім'ям"  (  1768-14  )  передбачено,  що  розмір державної   соціальної   допомоги   визначається  як  різниця  між прожитковим мінімумом для сім'ї та  її  середньомісячним  сукупним доходом,  який обчислюється за методикою,  встановленою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у  сфері  праці та соціальної політики, але цей розмір не може бути більшим ніж 75 відсотків прожиткового мінімуму для сім'ї.  Відповідно до положень законів  України  "Про  статус  і соціальний захист громадян,  які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ),  "Про соціальний  захист  дітей  війни"  (  2195-15  )  та "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" ( 2262-12 ) визначення порядку та розмірів соціальних виплат віднесено до відання Кабінету Міністрів України.
     Таким чином,  Верховна Рада  України,  доповнивши  пунктом  4 розділ  VII  "Прикінцеві  положення" Закону України "Про Державний бюджет України  на  2011  рік"  (  2857-17  ),  визначила  Кабінет Міністрів   України  державним  органом,  який  має  забезпечувати реалізацію встановлених законами України соціальних прав громадян, тобто надала право Кабінету Міністрів України визначати порядок та розміри соціальних виплат виходячи з наявного фінансового  ресурсу бюджету  Пенсійного  фонду  України,  що  узгоджується з функціями Уряду України,  визначеними в пунктах 2,  3 статті 116 Конституції України ( 254к/96-ВР ).
    Отже, пункт  4  розділу  VII  "Прикінцеві  положення"  Закону ( 2857-17 ) не суперечить  пункту  6  частини  першої  статті  92, статтям 116, 117 Конституції України ( 254к/96-ВР ).

[/b]

ФАНТАСТИКА! Нет слов. О чём молчит ГАРАНТ  КОСТИТУЦИИ УКРАИНЫ????

49

И вот самое больное:

2.3.   За  змістом  статті  63  Закону  України  "Про  статус і соціальний   захист   громадян,    які    постраждали    внаслідок Чорнобильської  катастрофи"  (  796-12 ),  статті 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" ( 2195-15 ),  статті 8  Закону України  "Про пенсійне забезпечення осіб,  звільнених з військової служби,  та деяких інших осіб" ( 2262-12  )  виплати,  передбачені статтями  39,  50,  51,  52,  54  Закону  України  "Про  статус  і соціальний   захист   громадян,    які    постраждали    внаслідок Чорнобильської  катастрофи"  ( 796-12 ),  статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" ( 2195-15 ),  статтями 14, 22, 37,  частиною  третьою  статті  43  Закону  України  "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"  (  2262-12  ),  фінансуються  за  рахунок коштів Державного бюджету України.
 


Вне всякого сомнения. Ведь ПФУ отдали ВСЕ социальные "выплаты" - и соцстрах, и ФССНВ, и Фонд занятости - всё распределяется через ПФУ
Но очень важно - ЗАКОНЫ предусматриваю льготы, помощь, доплаты и выплаты, а а вот решать, сколько и кому платить де-факто может добрый/плохой дядя из Кабмина...
и ссылка - снова на решение по социальным выплатам и льготам!!!. О пенсиях там ни слова...
А о справедливости - вообще сказка(((
 

Метою і особливістю закону про  Державний  бюджет  України  є забезпечення  належних  умов для реалізації положень інших законів України,  які передбачають фінансові  зобов'язання  держави  перед громадянами,  спрямовані  на їх соціальний захист,  у тому числі й надання пільг,  компенсацій  і  гарантій  (пункт  4  мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 (  v0a6p710-07  )  у  справі  про  соціальні  гарантії громадян).
   
Бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між  громадянами  і територіальними   громадами;  держава  прагне  до  збалансованості бюджету України (частини перша,  третя статті 95 Основного  Закону України) ( 254к/96-ВР ).
 
   У Рішенні   від   27   листопада   2008   року  N  26-рп/2008 ( v026p710-08   )   у   справі   про    збалансованість    бюджету Конституційний  Суд  України вказав,  що положення частини третьої статті 95  Конституції  України  (  254к/96-ВР  )  щодо  прагнення держави  до збалансованості бюджету України у системному зв'язку з положеннями частини другої  цієї  статті,  статті  46  Конституції України  (  254к/96-ВР  )  треба розуміти як намагання держави при визначенні законом про Державний бюджет України доходів і видатків та прийнятті законів,  інших нормативно-правових актів, які можуть вплинути на доходну і  видаткову  частини  бюджету,  дотримуватися рівномірного  співвідношення  між  ними.  У Рішенні від 16 березня 2004 року N 6-рп/2004 (  v006p710-04  )  у  справі  про  друковані періодичні видання Конституційний Суд України також наголосив,  що прагнення держави до збалансованості та наповнення бюджету України реалізується  через  визначення  джерел  надходження до державного бюджету і потреб на видатки.
     З огляду на зазначене Конституційний  Суд  України  розглядає принцип  збалансованості  бюджету  як  один з визначальних поряд з принципами  справедливості  та  пропорційності   (розмірності)   у діяльності органів державної влади,  зокрема в процесі підготовки, прийняття та виконання  державного  бюджету  на  поточний  рік.  У пункті 11  частини  першої  статті  40  Бюджетного кодексу України ( 2456-17 )  встановлено,  що  предметом  регулювання  закону  про Державний  бюджет України є додаткові положення,  що регламентують процес виконання бюджету.
    Враховуючи наведене,  Конституційний   Суд   України   дійшов висновку, що  пункт  4  розділу  VII "Прикінцеві положення" Закону ( 2857-17  )  встановлює  механізм  реалізації  положень   законів України "Про статус і соціальний захист громадян,  які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ),  "Про  соціальний захист дітей війни" ( 2195-15 ),  "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" ( 2262-12 ), а тому не суперечить статті 75, пункту 3 частини першої статті 85, статті 95 Конституції України ( 254к/96-ВР ). (???)
     Виходячи з викладеного та керуючись статтями  147,  150,  153 Конституції  України ( 254к/96-ВР ),  статтею 51,  частиною першою статті 61,  статтями 63,  65,  67,  69,  частиною першою статті 73 Закону  України  "Про  Конституційний  Суд України" ( 422/96-ВР ), Конституційний Суд України                           в и р і ш и в:
     1. Визнати   таким,   що   відповідає   Конституції   України ( 254к/96-ВР ) (є конституційним), пункт 4 розділу VII "Прикінцеві положення" Закону   України   "Про  Державний  бюджет  України  на 2011 рік" від 23  грудня  2010  року  N  2857-VI  (  2857-17  )  з наступними змінами.
     2. Рішення  Конституційного  Суду  України  є обов'язковим до виконання  на  території  України,  остаточним  і  не  може   бути оскаржене.
     Рішення Конституційного Суду України підлягає опублікуванню у "Віснику  Конституційного  Суду  України"  та  в  інших  офіційних виданнях України.

Обжалованию не подлежит... Казнить, нельзя помиловать.
Но это о Бюджете на  год!!! Депутаты! Вы молчите? В этом году продолжается геноцид нуждающихся в защите!

50

И вот работа с документами

Верховна Рада України;  Закон  вiд 14.01.1998  № 16/98-ВР
Документ 16/98-вр, поточна редакцiя вiд 30.07.2010 на пiдставi 2289-17, чинний
( Увага! Остання подiя - Редакція вiдбудеться 01.01.2011 на пiдставi 2464-17 )
Основи законодавства України про загальнообов'язкове
                  державне соціальне страхування

Стаття 5. Принципи загальнообов'язкового державного
               соціального страхування

5.2. Затвердження  Державного  бюджету  України  належить  до
повноважень  Верховної Ради України (пункт 4 частини першої статті
85, частина перша статті 96 Конституції України) ( 254к/96-ВР )  і
відбувається  виключно  у  формі  закону  (пункт  1 частини другої
статті 92,   частина   друга   статті   95   Конституції   України
( 254к/96-ВР ).

     Конституція України   (  254к/96-ВР  )  не  визначає  окремої
процедури розгляду,  ухвалення і  набрання  чинності  законом  про
Держбюджет,  але встановлює деякі особливості для його змісту,  що
обумовлює також певні  вимоги  для  його  розгляду,  ухвалення  і,
відповідно, набрання ним чинності.

     Згідно зі статтями 96, 116 Конституції України ( 254к/96-ВР )
проект закону про Держбюджет розробляє і подає до  Верховної  Ради
України  Кабінет  Міністрів  України  разом  із  доповіддю про хід
виконання Державного бюджету України поточного року,  а його дія в
часі  обмежується конкретним періодом - з 1 січня по 31 грудня,  а
за особливих обставин - іншим періодом.

     Зі змісту частини другої статті 95 та частини  першої  статті
130  Конституції  України ( 254к/96-ВР ) вбачається,  що закон про
Держбюджет  обов'язково  повинен  визначати  будь-які  видатки  на
загальносуспільні   потреби,  розмір  і  цільове  спрямування  цих
видатків, а також окремо визначати видатки на утримання судів.

Головна  теза
Рішення N 6-рп/2007 ( v0a6p710-07 ) полягає в тому, що законом про
Держбюджет не може бути зупинено дію законів, внесено до них зміни
чи доповнення,  змінено регулювання правових відносин за умов,  що
цими діями скасовується або звужується  зміст  та  обсяг  існуючих
прав і свобод людини.

))
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/m … 010p710-08
Конституційний Суд;  Рішення, Окрема думка  вiд 22.05.2008  № 10-рп/2008 ))

Структура і,  відповідно,   зміст   закону   про   Держбюджет
визначені частиною другою статті 38 Кодексу ( 2542-14 ).
Стаття 6. Соціальні виплати непрацездатним громадянам

     1. Непрацездатні  громадяни  крім пенсійних виплат із системи
пенсійного забезпечення мають право отримувати  доплати,  надбавки
та підвищення до зазначених виплат,  додаткову пенсію в порядку та
за рахунок коштів, визначених законодавством.

(Закон 1058)

51

Відповідно до Закону України від 05.10.2006 року «Про внесення  змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було доповнено  вказаний Закон ст..71, згідно якої дія положень цього Закону не може призупинятись іншими законами, крім Законів про внесення змін до цього Закону.

52

Стаття 70.  Захист прав громадян, які постраждали                  внаслідок Чорнобильської катастрофи
     Громадяни, які     постраждали    внаслідок    Чорнобильської катастрофи,  мають право захищати у відповідних державних, судових органах свої законні інтереси та інтереси своїх дітей.
{ Закон доповнено статтею 70 згідно із  Законом  N  230/96-ВР  від 06.06.96 }
   
Стаття 71. Особливості внесення змін до цього Закону
     Дія положень  цього  Закону  не  може  призупинятися   іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
{  Закон доповнено статтею 71 згідно із Законом N 231-V ( 231-16 ) від 05.10.2006 } 
Голова Верховної Ради Української РСР                  Л.КРАВЧУК
м. Київ, 28 лютого 1991 року           N 796-XII

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/796-12/page4

53

Я, (надалі Позивач), ліквідатор аварії на ЧАЕС 1986
року, інвалід ЧАЕС та війни 2-ої групи, відповідно до ст.. 55 Конституції України та ст.. 6 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАСУ) вимушений звернутися до адміністративного судочинства України, яким встановлено не допустимість звуження змісту та обсягу моїх прав та отримання державної пенсії як інваліда ЧАЕС, додаткової пенсії за шкоду здоров'ю та доплати до пенсії як інваліду війни.
В 1986 році, будучи направленим до зони Чорнобильської катастрофи для проведення ліквідації її наслідків, я отримав посилену дозу іонізуючого випромінювання, яке завдало шкоду моєму здоров'ю, і привело в подальшому втрати працездатності.
Для іонізуючого випромінювання на здоров'я людини, як фактору довготривалої травми, відповідно до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду, до якої Україна приєдналася 12 липня 1996 року, прийнявши Закон України №334/96-ВР «Про приєднання України до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду», (надалі Конвенція), є ядерною шкодою.
Чорнобильська катастрофа є ядерним інцидентом в тлумаченні п.п. к п. 1 ст. І Конвенції, тому на всі дії пов'язані з ліквідацією її наслідків, відселення постраждалого населення, розповсюджуються норми і правила встановлені Конвенцією, яка згідно до 6 ст. 9 КАСУ має бути застосована в любому випадку в разі наявності протиріччя норм внутрішнього і конвенційного права.
Таким чином саме з 1986 року виникли відповідні правовідносини, які надали мені право на отримання компенсації ядерної шкоди завданої моєму здоров'ю, і втрату працездатності в подальшому від дії цієї шкоди.
Об'єм та наповнення цього мого права станом на 1 серпня 1996 року, після того як була ратифікована Конвенція 12.07.1996 року, прийнята Конституція України 28.06.1996 року і 20.07.1996 року оприлюднені зміни до Закону Україну «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991 року (надалі Закон № 796-ХП), визначався ст., ст.. 2, 4 та 5 Конвенції, як поклала на державу, як оператора Чорнобильської АЕС абсолютну відповідальність і визначила право особи, яка потерпіла від ядерного інциденту, подавати прямий судовий позов проти органу, який держава надшила надавати фінансове забезпечення відшкодування ядерної шкоди та Законами України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991 року (надалі Закон № 796-ХІІ) та «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-XII від 22.10.1993 року (надалі Закон № 3551-ХІІ).
В Законі № 796-ХІІ держава, з змінами станом на 01.08.1996 року, держава визнала, відповідно до Конвенції, свою вину і зобов'язалася відшкодувати шкоду, завдану моєму здоров'ю, втрату працездатності (в статті 13). Стаття 49 цього закону
передбачає, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Стаття 50 визначає фіксований розмір додаткової пенсії, а стаття 54 встановлює мінімальний розмір державної пенсії, менше якого ця пенсія не може бути, тобто гарантований державою мінімум державної пенсії.
Так при прийнятті Закону № 796-ХП, 1996 року гарантований державою розмір належної мені державної пенсії, як інваліду ЧАЕС 2-ої групи, не міг бути меншим ніж п'ять мінімальних заробітних плат. Ця державна пенсія чітко визначалася законом як державна пенсія по інвалідності, що настали внаслідок каліцтва чи захворювання.
З приєднанням України до Конвенції, прийняттям Конституції України, законодавець вніс зміни до Закону № 796-ХІІ, привівши його норми до міжнародних вимог — так гарантований державою розмір належної мені, як інваліду ЧАЕС 2-ої групи, державної пенсії, відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 230/96-ВР від 6 червня 1996 року) став дорівнювати вісім мінімальних пенсій за віком, де розмір мінімальної пенсії, згідно статті 19 Закону України «Про пенсійне забезпечення», дорівнюється розміру мінімального споживчого бюджету, який встановлено Законом України «Про мінімальний споживчий бюджет».
Частини 3 та 4 ст. 19 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачають, що мінімальний розмір пенсій за віком підвищується у зв'язку із збільшення величини вартості мінімального споживчого бюджету.
Згідно ст.. З Закону України «Про мінімальний споживчий бюджет» підвищення розміру вартості оцінки мінімального споживчого бюджету повинно проводитися «з урахуванням індексу цін на споживчі товари та послуги, але не рідше одного разу на рік».
Відповідно до ст.. 4 Закону України «Про мінімальний споживчий бюджет» З жовтня 1991 року постановою № 244, з додатком, Кабінет Міністрів України (надалі КМУ) затвердив мінімальний споживчий бюджет на 1991 рік у розмірі 256 крб. на душу населення та склад споживчих товарів та послуг, що входять до мінімального споживчого бюджету (додаток постанови).
Ця норма закону є прямою, має конкретне наповнення і є чинною станом на сьогодення. Інші норми закону, які встановлюють розмір мінімальної пенсії за віком, в моєму випадку не мають застосування, так як вони або встановлені підзаконними актами, або значно пізніше і суттєво зменшують вже існуюче право інвалідів ЧАЕС отримувати пенсії в розмірі не меншому ніж визначено Законом України «Про мінімальний споживчий бюджет».
Відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» мені, як інваліду війни 2-ої групи, держава зобов'язалася (стаття 13)
додатково підвищити належну мені пенсію ще на 350 процентів мінімальної пенсії за віком в місяць.
З серпня 2004 року, після того як Кабінет Міністрів України (надалі КМУ) прийняв Постанову № 894 від 13.07.2004 року «Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», належна мені державна пенсія підлягала збільшенню на 12 %.
З 01.01.2006 року належна мені до виплати державна пенсія підлягала збільшенню ще в 3,5 рази, відповідно до Постанови КМУ № 1293 від 27.12.2005 року «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Держава прийняла абсолютно чіткі, наповнені конкретним, зрозумілим для мене змістом, мінімальні гарантії відшкодування шкоди в разі якщо остаточна дія іонізуючого випромінювання, отримана мною під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, понівечить моє життя, зробить інвалідом (ст.. 50, ч. 4 ст. 54 Закону).
Держава прийняла на себе чіткі юридичні зобов'язання переді мною, як ліквідатором ядерного інциденту, якому не були забезпечені безпечні умови праці та відпочинку під час виконання громадського обов'язку перед державою, суспільством по дезактивації ЧАЕС...
Але станом на сьогодення ці зобов'язання порушуються — я отримую належні пенсії в розмірі в десятки разів меншому, ніж гарантовано мені ст.. 22 Конституції України.
Порушником ст. 22 Конституції України виступає Пенсійний фонд України в особі Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова (надалі УПФ). Саме на нього, починаючи з 28 січня 1992 року, коли постановою Кабінету Міністрів України (надалі КМУ) № 39 від 28.01.1992 р. для державного управління фінансами пенсійного забезпечення в Україні було створено на базі Українського республіканського відділення Пенсійного фонду СРСР Пенсійний фонд України і затверджене Положення про Пенсійний фонд України, головним завданням якого, згідно ч. З р. І було визначено: «забезпечення фінансування витрат на виплату пенсій відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»».
В подальшому статтею 81 Закону України «про пенсійне забезпечення» закріплено покладений на Пенсійний фонд України обов'язок щодо призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати. Обов'язок Пенсійного фонду України щодо «призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій» визначено абзацем 1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від01.03.2002 року за№ 121/2001, аналогічну вимогу про «забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій» містить і Постанова про Пенсійний фонд України.
Таким чином саме УПФ є належним відповідачем відповідно до норм ч. 7 ст. 2 Конвенції і норм внутрішнього законодавства, але станом на сьогодення УПФ ігнорує норми с. 22 Конституції України, Конвенцію і вимоги вищенаведених законів і постанов КМУ.
При моєму особистому зверненні до УПФ, я почув, що належні мені пенсії не є відшкодуванням ядерної шкоди, завданої мені під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, а є соціальною пенсією, яку держава може встановлювати в довільному розмірі, в залежності від внутрішніх розпоряджень самого Пенсійного фонду України.
Це не відповідає дійсності. По-перше, само слово « Репзіо» в перекладі з латинської означає «обов'язкова виплата», і ще в римському праві використовувалося пенсія як довічна плата римським легіонерам які закінчували службу в випадку поранення, каліцтва.
По-друге, хоч українське пенсійне законодавство, не містить чіткого визначення поняття пенсія, так як Закон України «Про пенсійне забезпечення» є фактичним продовженням Законів СРСР «О государственних пенсіях» в редакції від 22.05.1985 року № 2489 - XI, та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» існує визначення пенсії тільки в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, достатньо звернутися до німецького або російського пенсійного законодавства Так Федеральний закон від 15.12.2001 року № 166-ФЗ «О государственном пенсионном обеспечении в Российской Федерации» в статті 2 дає вичерпне поняття пенсії, як компенсація шкоди нанесеної здоров'ю, цитата:
«пенсія по державному пенсійному забезпеченню — щомісячна державна грошова виплата... яка надається громадянам з метою... компенсації шкоди, нанесеної здоров'ю громадян прим проходженні військової служби, у результаті радіаційних або техногенних катастроф, у випадку настання інвалідності» - кінець цитати.
Але в будь якому випадку для суду вирішальне значення мають правові позиції, висловлені судовою колегією в цивільних справах Верховного Суду України ще 1 грудня 1997 року в зв'язку з аналізом причин перегляду судових рішень у цивільних справах у 1996 році (п. 85), в яких вказано, що при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я громадянам постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, слід мати на увазі, завдана інвалідам ЧАЕС шкода відшкодовується призначенням державної пенсії та виплатою додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю. Ці позиції дійсні станом на сьогодення і є підставою для спростування любого антагоністичного рішення будь якого суду.
Фактично спору про юридичну природу державної пенси, сплачуваної інвалідам ЧАЕС, не існує - це компенсація з боку держави, як власника Чорнобильської АЕС, заподіяної інвалідам ЧАЕС ядерної шкоди, яка привела до втрати працездатності, отриманої із-за недбалості держави при ліквідації наслідків ядерної катастрофи.
З урахуванням всього вищенаведеного, я стверджую, що відповідач при нарахуванні та сплаті належних мені як інваліду ЧАЕС та війни 2-ої групи пенсій:
1. Порушив вимоги статей21 та 22 Конституції України і звузив як зміст так і
фактичний обсяг щомісячної компенсації мені за ядерну шкоду здоров'ю, втрату працездатності, виплачувану мені в вигляді державної пенсії, доплати до пенсії, що привело до заниження обов'язкового мінімуму цієї компенсації в десятки разів.
Звуження змісту належної мені щомісячної компенсації за ядерну шкоду, що виплачується державою в вигляді пенсії, знайшло свій прояв в підміні характеру цієї виплати - УПФ останні роки сплачує належні мені пенсії не як компенсацію ядерної шкоди, розмір якої не може бути меншим ніж встановлено законодавством, і в подальшому не підлягає корегуванню в сторону зменшення, а як соціальну пенсію, розмір якої міняється в залежності від можливостей соціального захисту.

Звуження фактичного обсягу знайшло свій прояв у тому. Що замість конкретного розміру мінімальної пенсії за віком, розрахованої відповідно до статті 19 Закону Україну «Про мінімальний споживчий бюджет» та конкретного наповнення мінімального споживчого бюджету встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 244 від 03.10.1991 року, в додатку до якої чітко визначено кількість продуктів харчування, їх найменування, мені сплачують належні мені пенсії, доплату до пенсії, виходячи із інших, значно менших по обсягу та якості соціальних стандартів, в частковості із прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Як видно із наведеної нижче порівняльної таблиці, навіть прожитковий мінімум для працездатних осіб декілька менше фактичного наповнення мінімального споживчого бюджету, хоча і є відносно еквівалентним, в той час як прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність в рази має менший обсяг по багатьом позиціям (фрукти та ягоди, рибопродукти, тощо):

Стаття 8 КАС України зобов'язує суд при вирішенні справи по суті керуватися принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статті 21 та 22 Конституції України гарантують людині, що її права і свободи, будучи невідчужуваними та непорушними, не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, ці закони, зміни до законів, не розповсюджуються на вже існуючи права і свободи людини, якщо вони звужують зміст та обсяг цих прав і свобод.

11 жовтня 2005 року Конституційний Суд України в рішенні № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) прямо вказав про неприпустимість обмеження обсягу прав людини звуженням обсягу прав і свобод, яке має прояв в зменшенні кола суб'єктів, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод.

Моє право на отримання відшкодування завданої моєму здоров'ю ядерної шкоди, яка має прояв в зменшенні кола суб'єктів, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод.

Моє право на отримання відшкодування завданої моєму здоров'ю ядерної шкоди, яка привела до втрати працездатності, виникло з моменту її завдання, до прийняття Конституції України і ратифікації Конвенції. Відповідні правовідносини урегульовані Законом з 1991 року. Обсяг належного мені права на отримання відшкодовування завданої моєму здоров'ю ядерної шкоди, яка привела до втрати працездатності, встановлено Законом. Обсяг, наповнення цього права, його кількісно вимірювані показники, визначені відповідно до закону постановою КМУ № 244 від 3 жовтня 1991 року. З 26 червня 1996 року Конституція України закріпила зміст та обсяг цього права - з цього часу вони не можуть бути обмежені, скасовані.
3 12 липня 1996 року, часу коли Україна ратифікувала Конвенцію, ці права і свободи набули абсолютного характеру (згідно п. 1 статті IV Конвенції відповідальність за ядерну шкоду є абсолютною).

Враховуючи відсутність підвищення мінімального розміру пенсій за віком у зв'язку із збільшенням величини вартості мінімального споживчого бюджету, який повинен був переглядатися не рідше одного разу на рік, з 1991 року, зважаючи на ту обставину, що став інвалідом внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, будучи працездатною особою, відповідальність за цю ядерну шкоду здоров'ю, яка привела до втрати працездатності, в повному обсязі взяла на себе держава, виходячи із вимог статей 8, 21 та 22 Конституції України, порівнявши розміри кількісно вимірюваних показників мінімального споживчого бюджету, прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність та прожиткового мінімуму для працездатних осіб, я рахую необхідне зобов'язати відповідача при нарахуванні мені основної та додаткової пенсій, доплати до пенсій, проводити їх розрахунок виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком дорівнюючи прожитковому мінімуму для працездатних осіб.

Порушення відповідачем вимог статей 21 та 22 Конституції України знайшло свій прояв і при виплаті доплати до пенсії, належної мені відповідно до ст.. 13 Закону України знайшло свій прояв і при виплаті доплати до пенсії, належної мені відповідно до ст.. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Так ця стаття в редакції до 01.01.2006 року гарантувала мені, як інваліду війни 2-ої групи, виплату державою доплати до пенсії в розмірі 350 процентів мінімальної пенсії за віком в місяць. З 01.01.2006 року закон був змінений, в новій редакції розмір доплати до пенсії був зменшений практично в вісім разів, і УПФ зменшило належну мені доплату до пенсії, як інваліду війни 2-ої групи, посилаючись на те, що нові зміни, хоч вони і зменшили обсяг гарантованих виплат, не визнані Конституційним судом не конституційними, тому вони в відношенні мене повинні виконуватися. Це не відповідає Конституції України.
Більше того, стаття 8 Конституції України дає чітке визначення того, що законом, як і любим нормативно-правовим актом в Україні, є тільки той нормативно-правовий акт, який прийнятий на основі Конституції України і відповідає їй. Все, що не відповідає Конституції України, щоб не виконувати закон, який напряму суперечить нормі Конституції України. В любому випадку виконуватися має пряма конституційна норма, яка має найвищу юридичну силу.

Не виконуючи норми статей 21 та 22 Конституції України, відповідач одночасно порушує норми частини 2 статті 19, яка зобов'язує його, як орган державної влади, діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Відповідач не застосовує до розміру належної мені державної пенсії підвищення встановлене постановами Кабінету Міністрів України № 894 від 13.07.2004 року «Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Ці постанови збільшили розмір належної мені державної пенсії і вони, в силу імперативів ст.., ст. З, 8, 19, 21 та 22 Конституції України, повинні виконуватися і в подальшому.

Також я прошу суд при вирішенні питання по суті, врахувати, що в відповідальності до ст.. 5 та 9 КАС України, як правовий акт, який має вищу юридичну силу, до спірних правовідносин підлягає застосуванню Віденська конвенція про цивільну відповідальність за ядерну шкоду, яка в ч. 4 ст. VI надала мені право на протязі строку в 30 років змінювати свої вимоги для того, щоб урахувати будь-яке збільшення збитку від ядерної шкоди за умови, що остаточне судове рішення ще не винесене з усіх вимог пред'явленого позову. В цьому позові вимоги про застосування прожиткового мінімуму для працездатних, постанов КМУ, поновленню порушеного права на доплату до пенсії як інваліду війни, застосовані вперше. Взагалі, я ніколи не подавав адміністративного позову в полі порушеної в відношенні належних мені прав і свобод 22 статті Конституції України...

Мені не відома жодна дія, яку б відповідач по справі зробив щодо забезпечення виконання свого обов'язку щодо нарахування та виплати належних мені основної та додаткової пенсій, доплати до пенсії. Також, передивившись декілька тисяч вже вирішених судами України аналогічних адміністративних справ із Реєстру, я не знайшов жодної справи, із 80 337 станом на 17.06.2011 року, в якій би відповідач навів би якісь юридично зрозумілі підстави для виправдання своєї бездіяльності по виконанню покладеного на нього державою обов'язку щодо виплати належних інвалідам ЧАЕС пенсій в повному об'ємі.

Більше того, навіть Президент України Віктор Янукович, виступаючи 08 квітня 2011 року на засіданні Ради національної безпеки і оброни, зазначив, що прикро констатувати той факт, що через чверть сторіччя після аварії ліквідатори та інші потерпілі від наслідків на ЧАЕС вимушені через суди добиватися отримання виплат за пільги і компенсації, які вони мають отримати відповідно до чинного законодавства.

Такими діями УПФ, на яке державою покладено обов'язок по виплаті належних мені як інваліду ЧАЕС та війни державної пенсії, додаткової пенсії, доплати до пенсії, як відшкодування ядерної шкоди, отриманої мною в 1986 році під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, нанесена значна матеріальна шкода, яка відповідно до статті 56 Конституції України, підлягає відшкодуванню.

Частина 2 статті 21 КАСУ передбачає подання вимог про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями УПФ, як суб'єкта владних повноважень, в одному позові з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Частина 2 статті 21 КАСУ передбачає подання вимог про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями УПФ, як суб'єкта владних повноважень, в одному позові з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Статті V А та V В Конвенції зобов'язують кожну країну, яка ратифікувала Конвенцію, забезпечити особам, які отримали ядерну шкоду, здійснити отримання компенсації ядерної шкоди без порушення окремих судових розглядів, при цьому передбачено сплачувати проценти за несвоєчасні відповідні виплати і судові виплати окремо від сум компенсації.
Стаття VI Конвенції передбачає строк позовної давності за вимогами про відшкодування ядерної шкоди завданої здоров'ю в тридцять років.

Реалізуючи моє право, надане ст.. 56 Конституції України, ст. VI, V А та V В Конвенції, ч. 2 ст. 21 КАСУ, я заявляю в цьому позові вимоги про відшкодування Конвенції, ч 2 ст. 21 КАСУ, я заявляю в цьому позові вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної протиправними рішеннями УПФ, як суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до норм матеріального права, я вимагаю відшкодувати всі недосплачені мені пенсії починаючи з 01 липня 1996 року, з урахуванням гарантій ст.. 22 Конституції України.
Норми матеріального права України передбачають, що пенсійні виплати є формою строкового грошового зобов'язання держави, перед особами, які реалізували своє право на отримання цих виплат, де строк виконання встановлено в один місяць. Грошові зобов'язання по компенсації ядерної шкоди інвалідів ЧАЕС та війни носять абсолютний характер. Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачають, що при порушенні грошового зобов'язання в
боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Я заявляю вимогу про сплату суми боргу УПФ переді мною з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, починаючи з 01.08.1996 року, а також трьох проценти річних від простроченої суми.
Ця вимога базується на судовій практиці Європейського суду з прав людини (наприклад справи «Максиміха проти України», заява №43483/02, пункт 29, рішення від 14 грудня 2006 року та справа «Парінцев та інші проти України», заяви №№ 22606/04,43060/04,43139/04, 8453/05,24385/05, 27307/05,27309/05, 30198/05, 36033/05, 36479/05,45526/05 та 45527/05, п. 43, рішення від 29.11.2007 року), який якщо позивач заявив вимогу про відшкодування інфляційних втрат, цю вимогу задовольняв в повному обсязі.
На підставі всього вищенаведеного, в відповідності до статті 22 Конституції України, ч. З ст. 8 та п. 2 ч. 1 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПРОШУ СУД:
1. Визнати дії відповідача, по звуженню змісту та обсягу мого права на отримання компенсації ядерної шкоди здоров'ю, втрату працездатності, в вигляді належних мені, як інваліду ЧАЕС та війни 2-ої групи, державної пенсії, доплати до пенсії та додаткової пенсій не правовими, такими що порушують гарантії надані мені статтею 22 Конституції України.
2. Заборонити відповідачу на майбутнє, поки діє 22 ст. Конституції України, любі дії, які звужують зміст обсяг мого права на отримання компенсації ядерної шкоди здоров'ю, втрату працездатності, в вигляді належних мені, як інваліду ЧАЕС та війни 2-ої групи, державної пенсії, доплати до пенсії та додаткової пенсій, для чого встановити, що розмір належних до отримання мною пенсій не може бути меншим, ніж:
- державна пенсія - вісім мінімальних пенсій за віком, збільшених в 1,12 та
3,5 разів, відповідно до постанов КМУ № 894 від 13.07.2004 року «Про підвищенбня розмірів пенсій, призначених відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та № 1293 від 27.12.2005 року «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
- додаткова пенсія за шкоду здоров'ю - 75 % мінімальної пенсії за віком,
- доплата до пенсії, як інваліду війни - 350 % мінімальної пенсії за віком,
де мінімальна пенсія за віком не може бути меншою ніж конкретний розмір мінімального споживчого бюджету, встановленого в обсязі затвердженому постановою КМУ № від 03.10.1991 року (з додатком), що станом на сьогодення тотожно розміру прожиткового мінімуму для працездатних.
3. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Київському районі Харківської області нарахувати та виплатити мені, Ткачову Михайлу Михайловичу, заборгованість по пенсіям, починаючи з 01.08.1996 року, шляхом нарахування:
- з 01.08.1996 року по 01.08.2004 року суми пенсій в розмірі: державної
пенсії - 8 розмірів мінімальної пенсії за віком, допалти до пенсії як інваліду війни - 350 % мінімальної пенсії за віком, де мінімальна пенсія за віком до 01.11.2000 року дорівнювала розміру межі малозабезпеченості, встановленої відповідними нормативними актами на відповідні періоди, а з 01.11.2000 року виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком що дорівнює прожитковому мінімуму для працездатних осіб, встановленому нормативними актами на відповідний період.
- з 01.08.2004 року по 01.01.2006 року суми пенсій в розмірі: державної пенсії - 8 розмірів мінімальної пенсії за віком, збільшеної в 1,12 рази; додаткової пенсії за шкоду здоров'ю - 75 % мінімальної пенсії за віком, доплати до пенсії як інваліду війни - 350 % мінімальної пенсії за віком, де мінімальна пенсія за віком дорівнювала розміру прожитковому мінімуму для працездатних осіб, встановленого нормативними актами на відповідний період.
- з 01.01.2006 року по час проведення відповідних виплат пенсій в розмірі:
державної пенсії - 8 розмірів мінімальної пенсії за віком, збільшеної в 1,12 рази і в 3,5 рази; додаткової пенсії за шкоду здоров'ю - 75 % мінімальної пенсії за віком, доплати до пенсії як інваліду війни - 350 % мінімальної пенсії за віком, де мінімальна пенсія за віком дорівнює розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого нормативними актами на відповідний період, за відрахуванням вже сплачених сум за ці періоди, в тому числі і за попередніми рішеннями судів по виплаті пенсій за ці періоди.
4. Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Харкові відшкодувати мені інфляційні втрати, для чого кожну не отриману своєчасно суму пенсій за кожен календарний місяць, починаючи з 01.08.1996 року, помножити на коефіцієнти інфляції за всі наступні місяці, по момент фактичної виплати, без врахування коефіцієнту на місяць, коли ця сума була повинна нарахована.
5. Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Харкові сплатити мені, Ткачову Михайлу Михайловичу, три проценти річних від простроченої суми, з розрахунку за кожен календарний місяць, починаючи з 01.03.2001 року.
6. Допустити негайне виконання постанови в цілому, так як норми
Конституції України не дозволену нікому ії порушувати, і суд, встановивши порушення ст.. 22 Конституції України, зобов'язаний Конституцією України прийняти негайні міри по поновленню дії цієї статті Конституції України в відношенні мене.
Додатки:
Копія позовної заяви для відповідача.
Документом, підтверждаючим наявність підстав для звільнення від сплати судового збору є копія посвідчення учасника ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і категорії.
ФОРУМЧАНЕ , дайте свои отзывы об этом иске. Реально ли всё это отсудить ?

http://pension.biz.ua/topic1750-25.html

54

http://pension.biz.ua/topic1750-475.html

55

Коментар до статті 382. Невиконання судового рішення

1. Умисне невиконання службовою особою вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню -

карається штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади Чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені службовою особою, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище, або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, або якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам і свободам громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб,-

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
3. Умисне невиконання службовою особою рішення Європейського суду з прав людини -

карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Для наявності складу злочину, передбаченого ч. ч. 1 і 3 ст. 382, не потрібно, щоб невиконання судового рішення було злісним. Злочин є закінченим з моменту відмови виконати судове рішення (з початку ухилення від виконання судового рішення) або з моменту перешкоджання його виконанню. Для визначення моменту закінчення цього злочину важливим є встановлення моменту надходження судового рішення до службової особи, яка повинна його виконувати, і строку виконання судового рішення, який встановлено законом або судом. Так, закон передбачає ряд випадків, коли рішення суду підлягає негайному виконанню

http://pension.biz.ua/topic1968.html

56

Стаття 382. Невиконання судового рішення
Published by Консультант on Вс, 03/15/2009 - 08:10

Стаття 382.     Невиконання судового рішення
1.Умисне невиконання службовою особою вироку, рішення, ухвали, по­станови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню - карається штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних міні­мумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років, з по­збавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
2.Ті самі дії, вчинені службовою особою, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище, або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, або якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам і свободам громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб,-
караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням во­лі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади або за­йматися певною діяльністю на строк до трьох років.
3.Умисне невиконання службовою особою рішення Європейського суду з прав людини - карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбав­ленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
І. Основним безпосереднім об'єктом злочину є правосуддя в частині забезпечення повного і своєчасного виконання судового рішення. Додатковим факультативним об'єктом злочину можуть бути порядок виконання службовими особами своїх повно­важень, виборчі, трудові та інші права і свободи людини і громадянина, власність, еко­номічні інтереси суб'єктів господарювання тощо.
2.3 об'єктивної сторони невиконання судового рішення може характеризу­ватися:
1)невиконанням службовою особою вироку, рішення, ухвали чи постанови суду, що набрали законної сили;
2)       перешкоджанням службовою особою виконанню вироку, рішення, ухвали чи постанови суду, що набрали законної сили (ч. 1 ст. 382);
3)       невиконанням службовою особою рішення Європейського суду з прав людини (ч. З ст. 382).
Невиконання судового рішення полягає у невжитті службовою особою, до якої звернуто виконання вироку, рішення, ухвали або постанови суду, що набрали законної сили, передбачених законом заходів щодо їх виконання. Невиконання може виражатися у прямій відмові виконати судове рішення або в ухиленні від його виконання. Відмова означає явне, відкрите, висловлене усно або письмово небажання службової особи ви­конати судове рішення (наприклад, керівник підприємства відверто ігнорує рішення суду про заміну споживачеві придбаного ним неякісного товару на аналогічний товар належної якості). Ухилення - та сама відмова, яка має завуальований характер: службо­ва особа відкрито не заявляє про відмову виконати судове рішення, але діє таким чи­ном, що фактично унеможливлює його виконання.
Перешкоджання виконанню судового рішення передбачає протидію службової особи, наділеної законом певними повноваженнями щодо реалізації вимог, які у ньо­му містяться, з метою недопущення його реалізації. Така протидія може виражатися у прямій забороні своїм підлеглим виконувати вимоги державних виконавців державної виконавчої служби, погрозі застосувати до певних осіб, у т. ч. і службових, насильст­ва, спробі підкупити чи обманути їх з метою недопущення виконання судового рі­шення.
Відповідальність за частинами 1 і 2 ст. 382 настає у випадку невиконання рішення лише одного органу державної влади - суду. Поняттям суд охоплюються всі існуючі в Україні суди, які входять до судової системи України: КС і суди загальної юрисдикції, у т. ч. спеціалізовані. Під вказане поняття не підпадають товариські і третейські суди, Міжнародний комерційний арбітражний суд та Морська арбітражна комісія при Торго­во-промисловій палаті України.
Разом з тим, складом злочину, передбаченого ст. 382, охоплюється невиконання або перешкоджання виконанню рішень іноземного суду - рішень іноземних судів у цивіль­них, трудових, сімейних справах, вироки іноземних судів у кримінальних справах у частині, що стосується конфіскації майна та відшкодування шкоди потерпілим, а також рішень іноземних арбітражів та акти інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних, трудових, сімейних справ, що набрали законної сили і підлягають визнанню та виконанню на території України відповідно до міжнародних договорів України.
Європейський суд з прав людини, відповідальність за невиконання рішень якого передбачена ч. З ст. 382,- це міжнародний суд, створений Державами-учасницями Кон­венції про захист прав і основних свобод людини з метою забезпечення виконання ни­ми своїх зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї.
Рішення суду (у вузькому значенні) - це письмовий акт, який приймає госпо­дарський суд при вирішенні господарського спору по суті (задоволення позову, від­мова в позові), загальний суд при вирішенні цивільної справи, КС за результатами розгляду справ щодо конституційності законів та інших правових актів ВР, актів Пре­зидента України, актів KM, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
Вирок суду - це рішення суду першої інстанції про винність чи невинність особи. Вирок суду може бути двох видів - обвинувальний або виправдувальний. Обвинуваль­ний вирок також установлює міру покарання винному та визначає інші правові наслід­ки визнання особи винною.
Ухвала суду - це: а) у кримінальному процесі - будь-яке рішення, крім вироку, яке виносить суд першої, апеляційної і касаційної інстанцій в судових засіданнях у колегі­альному складі; б) у цивільному процесі - рішення суду першої інстанції, яким вирі­шуються питання, що виникають у зв'язку з розглядом цивільної справи по суті; в) в господарському процесі — рішення, яке виносить господарський суд, якщо госпо­дарський спір не вирішується по суті (відкладення розгляду справи, зупинення про­вадження у справі, залишення позову без розгляду тощо).
Постанова суду - це рішення, яке виніс суддя одноособово, і рішення президії су­ду, ПВС. За результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення суди виносять тільки постанови.
Невиконання службовою особою наказу господарського суду або іншого виконав­чого документу, крім рішення, вироку, ухвали чи постанови суду кримінальної відпові­дальності за ст. 382 не тягне.
Як зазначено у диспозиції ч. 1 ст. 382, відповідальність настає у випадку невико­нання чи перешкоджання виконанню службовою особою тільки таких судових рішень, які набрали законної сили. Вказівка на цю обставину є абсолютно обгрунтованою, оскільки судові рішення, що не набрали законної сили, не вважаються остаточними і можуть бути змінені. Незважаючи на те, що ч. З ст. 382 не містить аналогічної вказівки, так само і рішення Європейського суду з прав людини підлягають виконанню лише за умови, якщо вони є остаточними. Остаточне рішення, як правило, виносить відповідна палата, яка розглядає справу, а в передбачених зазначеною Конвенцією виняткових ви­падках - Велика палата Європейського суду з прав людини.
Відповідальність за ст. 382 може настати лише у випадку невиконання службовою особою правосудного судового рішення. Неправосудне судове рішення відповідно до законодавства України підлягає скасуванню, а постановления завідомо неправосудного судового рішення тягне відповідальність судді за ст. 375.
Для наявності складу злочинів, передбачених частинами 1 і 3 ст. 382, не потрібно, щоб невиконання судового рішення було злісним. Злочин є закінченим з моменту відмови виконати судове рішення (з початку ухилення від виконання судового рі­шення) або з моменту перешкоджання його виконанню. Для визначення моменту за­кінчення цього злочину важливим є встановлення моменту надходження судового рішення до службової особи, яка повинна його виконувати, і строку виконання судо­вого рішення, який встановлено законом або судом. Так, закон передбачає ряд випад­ків, коли рішення суду підлягає негайному виконанню (зокрема це стосується справ про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника, про присудження працівникові заробітної плати) або коли негайне виконання рішення не допускається (наприклад, це стосується судових рішень у справах про виселення гро­мадян з житлових приміщень).
3.Суб'єктом злочину може бути лише службова особа, яка відповідно до повнова­жень повинна була вчинити дії по виконанню судового рішення або завдяки своїм повноваженням мала можливість перешкодити останньому. Такими службовими особами можуть бути керівники та інші службові особи підприємств, установ, організацій, державні виконавці тощо.
Невиконання судового рішення іншою, крім службової, особою, може потягнути кримінальну (зокрема у випадках, передбачених статтями 164, 165, 389, 390, 393, 395) або адміністративну відповідальність (статті 51-1, 185-6, 186-5 КАП).
4.Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
Психічне ставлення до істотної шкоди охоронюваним законом правам і свободам громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб (ч. 2 ст. 382) може характеризуватися умислом або необережністю.
5.Кваліфікуючими ознаками злочину закон визначає: 1) вчинення його службо­вою особою, яка посідає відповідальне чи особливо відповідальне становище або 2) особою, раніше судимою за цей злочин, і 3) заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам і свободам громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб (ч. 2 ст. 382).
Про поняття службової особи, яка займає відповідальне чи особливо відповідаль­не становище, істотної шкоди охоронюваним законом правам і свободам громадян, державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб - див. приміт­ки до ст. 364 та коментар, викладений у Загальних положеннях до розділу XVIIОсоб­ливої частини КК. Про поняття судимості див. коментар до ст. 88.
6. Злочинне невиконання судового рішення, відповідальність за яке передбачена ст. 382, слід відрізняти від правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-6 КАП (зали­шення посадовою особою без розгляду окремої ухвали суду чи окремої постанови судді або невжиття заходів до усунення зазначених в них порушень закону, а так само несво­єчасна відповідь на окрему ухвалу суду чи окрему постанову судді) за предметом пра­вопорушення (у ст. 382 КК йдеться про рішення, вирок, ухвалу або постанову суду, то­ді як у ст. 185-6 КАП - про окрему ухвалу суду або окрему постанову судді) і за озна­ками об'єктивної сторони, і від правопорушення, передбаченого ст. 186-5 КАП (керівництво об'єднанням громадян, яке примусово розпущено за рішенням суду, але продовжує діяти, а так само участь у діяльності такого об'єднання) - за об'єктом, суб'єктом і об'єктивною стороною.
Конституція України (статті 60, 124-131, 147-153).
Конвенція про захист прав і основних свобод людини від 4 листопада 1950 р. Ратифікована Україною 17липня 1997р. (розділ II).
КПК (статті 23-2, 32, 323, 327, 367, 340, 401, 403).
ГПК (статті 90, 115).
КАП (ст. 283).
ЦП К (статті 14, 23, 235).
Закон України «Про державну виконавчу службу» від 24 березня 1998 р.
Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999p. (cm. I8-1).
Закон України «Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів» від 29 листо­пада 2001 р.
Закон України «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 р. (розділ II).
Закон України «Про Конституційний Суд України» від 7 лютого 2002 р.
Указ Президента України «Про утворення апеляційних господарських судів та затвер­дження мережі господарських судів України» № 511/2001 від IIлипня 2001 р.
Постанова ПВС N° 4 від 12 квітня 1996 р. «Про застосування законодавства, що забезпечує незалежність суддів» (п.

http://apelyacia.org.ua/content/stattya … -rishennya

57

Тигипко: У нас нет никаких проблем с финансированием социальной сферы
Рeaльныe дoxoды укрaинцeв пo итoгaм пeрвoгo квaртaлa этoгo гoдa вырoсли нa 10,6% прoтив 7,8% в 2011-м. Oб этoм зaявил вицe-прeмьeр-министр Укрaины, министр сoциaльнoй пoлитики Сeргeй Тигипко.

«Мы значительно повысили социальные стандарты для населения в первом полугодии. Так, прожиточный минимум вырос в среднем на 9,5%, минимальная заработная плата — почти на 10%, а минимальная пенсия по возрасту — на 5,5%», — сообщил Сергей Тигипко, передает пресс-служба Кабмина.

При этом он отметил, что цены за этот же период увеличились на 0,1%.

Кроме того, по информации вице-премьер-министра, средняя зарплата за январь-май 2012 выросла на 9,4% и составила 2 880 гривен.

Вице-премьер-министр напомнил, что с марта Минсоцполитики реализует 13 социальных инициатив Президента, в рамках которых повышены пенсии для 12,9 млн пенсионеров, выплаты военным пенсионерам, инвалидам войны и членам семей умерших инвалидов войны, шахтерам-регрессникам и инвалидам -чернобыльцам.

Кроме того, 1 января, 1 апреля и 1 июля произошло повышение размеров социальных пособий, надбавок и повышений к пенсии различным категориям населения. Сергей Тигипко заверил, что все социальные выплаты будут профинансированы на сто процентов.

«Сейчас у нас нет никаких проблем с финансированием социальной сферы. У нас есть резервы, которые позволяют нам гарантировать все социальные выплаты», — отметил Сергей Тигипко.

http://veteranychernobyl.org/тигипко-у-нас-нет-никаких-проблем-с-фин#more-3347

58

http://alder.pp.ua/   Сайт "Я - Чернобылец"

59

Оказывается, Ст.54 Чернобыльского Закона поменяли раньше, чем я предполагала. Если учесть, что в конце 2010 года она была в СТАРОЙ редакции, а в ИЮНЕ 2011 года уже в  ИНОЙ

сам искал, сам нашел  как считаете, это можно к решению суда и выплате присовокупить?

ЗУ "Про статус.."
Стаття 54. Державна пенсія особам, віднесеним до категорії 1
та у зв'язку з втратою годувальника
...
В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для
обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках
не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.

У всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких
встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути
нижчими:

для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській
АЕС у 1986 році:

по I групі інвалідності - 220 процентів прожиткового мінімуму
для осіб, які втратили працездатність;

по II групі інвалідності - 200 процентів прожиткового
мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

по III групі інвалідності - 180 процентів прожиткового
мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській
АЕС у 1987-1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони
відчуження:

по I групі інвалідності - 160 процентів прожиткового мінімуму
для осіб, які втратили працездатність;

по II групі інвалідності - 150 процентів прожиткового
мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

по III групі інвалідності - 140 процентів прожиткового
мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок
інвалідності з Чорнобильською катастрофою:

по I групі інвалідності - 130 процентів прожиткового мінімуму
для осіб, які втратили працездатність;

по II групі інвалідності - 120 процентів прожиткового
мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

по III групі інвалідності - 110 процентів прожиткового
мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

...

Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили
працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із
законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими
нормативно-правовими актами. { Частина статті 54 в редакції Закону
N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 - зміну визнано
неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду
N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 }

http://pension-ua.maxbb.ru/topic1522-25.html
: 09-06-2011, 14:57    Тема:

60

Вот документ от Тигипка
http://s1.uploads.ru/t/BtfUJ.jpg